14.04 - 75 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 

СЕРГІЯ ДЯЧЕНКО (1945 р. н.) - УКРАЇНСЬКОГО ФАНТАСТА

ЦИТАТА ДНЯ:

" Всі ми фантасти в нашому дитинстві... Коли ми дорослішаємо, ми втрачаємо ... тремтливе наше дитинство...

Але є люди, які, будучи дорослими, в душі лишаються поетами, дітьми, якщо хочете, вони відкриті для цього світу, для його парадоксів, для його красот. 

... Фантасти-письменники – це люди, які володіють таємницею чудового, магічного ліхтаря. Він може на запилених вулицях нашого міста, як архітектурна підсвітка, будь-який зашарпаний будинок перетворити у новорічну ялинку.

Так і фантастика. Вона може будь-яку тему нашого життя ... зробити ... надзвичайно привабливою, яскравою, цікавою..." 

                                                                                                С. Дяченко 

Щиро вітаємо талановитого фантаста!

 Ваші книги роблять життя кольоровим, непередбаченим і фантастично чудовим! 

Завдяки їм у наших будинках

 завжди стоїхть новорічна ялинка!

 

ДОТИК ДО СВІТУ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

"Той, хто по-справжньому любить свою Батьківщину,
 з усякого погляду справжня людина."

                                                                                          В. Сухомлинський

Співпраця з територіальним центром соціального обслуговування 

"Все починається з добра, все починається з любові…"

                                                                         В.Сухомлинський

ШЕВЧЕНКІВСЬКА ПРЕМІЯ - 2019!

 

Щиро вітаємо Оксану Забужко
 з Шевченківською премією

 за її публіцистичний доробок - 
 збірник "І знов я влізаю в танк…
 Вибрані тексти 2012-2016: 
 статті, есе, інтерв'ю, спогади".

"... Я щаслива, що наш народ має такого духа-оборонця. Я щаслива, що саме нам пощастило на такого генія, тому що не можна знищити народ, у якого впродовж семи поколінь на підсвідомому рівні стоїть у прошивці ось те саме: "Борітеся – побороте! Вам Бог помагає!"...

 ... в лиху годину, коли Україні загрожуватиме справжня небезпека, обов'язково знайдеться хтось, знайдеться якийсь хлопчик, який згадає ці рядки, як згадав їх Сергій Нігоян на Майдані, який прочитає ці рядки, і тим, як тригером, запустить в рух оті надпотужні захисні сили в українцях... І ми прокинулись, і ми вижили, і ми вистояли...

Спасибі Вам, Тарасе Григоровичу!"

Уривок з промови Оксани Забужко, виголошеної 9 березня 2019 на Тарасовій горі у Каневі з нагоди вручення Національні премії імені Тараса Шевченка

Чарівна пані Оксано!

Ви не лише талановита письменниця, яка несе по світу несамовите українське слово. Ви - патріотка України, яка надихає нас своїми книгами! Ми Вам щиро дякуємо за Ваш літературний хист і громадянську мужність! Україна Вами пишається!

28.09 - 100 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
 ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО (1918-1970), УКРАЇНСЬКОГО ПЕДАГОГА І ПИСЬМЕННИКА, ЗАСЛУЖЕНОГО ВЧИТЕЛЯ УКРАЇНИ, ЛАУРЕАТА ПРЕМІЇ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

"Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися,

 але будь-хто з нас без Батьківщини — ніщо."

                                                                 В. Сухомлинський 

 Я - Веронічка. Мені 14 років. Я читаю маленькому братику Микиті казки Василя Сухомлинського. Вони про добрих людей. І Микитка завдяки їм буде добрим і лагідним.

    Педагог-патріот:  вважав за необхідне формування в молоді національного світогляду. У душі дітей, за Сухомлинським, мають увійти та стати святим законом найкращі народні традиції, бо не можна уявити народ без імені,  пам'яті та історії.  Письменник, який своїми творами надихав осмислювати світ через ЕСТЕТИЧНУ КРАСУ: красу природи, музики, живопису, літератури.  Заслужений Вчитель, який перетворив  звичайну сільську школу у справжню педагогічну лабораторію.  Інтелігентна, начитана людина: мав власну бібліотеку в 19000 томів.   Створив «Азбуку моралі», котра вчила дітей осягати суть добра і зла, честі й безчестя, формувала   здатність співчувати  іншій людині.   Автор 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Залишив після себе сухомлінистику - напрямок гуманної педагогики. Твори В. Сухомлинського видані 53-а мовами світу загальним тиражем майже 15 млн примірників. Широко знана й найбільш популярна книга В.Сухомлинського -  „Серце віддаю дітям”, яка вийшла 30 мовами і  витримала  54 видання, вперше побачила світ ...  в Німеччині. В СРСР  Сухомлинський не міг її опублікувати – рукопис кочував з  видавництва в видавництво і отримував негативні рецензії, бо... у книзі ніде не згадувалась  комуністична партія, класова боротьба та імперіалізм. Після того, як книга з’явилася у Німеччині і одразу  ж стала популярною, Сухомлинський отримав ... партійну догану, бо вихід твору першодруком за кордоном був категорично заборонений.  Ідеї Сухомлинського викликали інтерес не лише у педагогів Болгарії, Угорщини, Польщі, вони підкорили  Японію,  далеку Австралію та Сполучені Штати Америки.  Сухомлинський набув ваги найпопулярнішого педагога Китаю. Створена  Міжнародна асоціація прихильників Сухомлинського (Марбург).

"Що було найголовнішим у моєму житті?

 Не роздумуючи, відповідаю:
 ЛЮБОВ ДО ДІТЕЙ"

                                                                        В. Сухомлинський

23.04 - 95 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВАСИЛЯ ЗЕМЛЯКА (1923-1977), УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА, ЛАУРЕАТА ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ

"Народе мій! Вавилоне мій! Ти маєш властивість відроджуватись, поставати живим із попелу, як ота міфічна птиця фенікс... Я хотів написати книгу про твоє безсмертя, а написав про твоє життя..."
                                                                                                             В. Земляк 

У літературі XX ст. Василь Земляк підніс до вершини так звану химерну прозу, започатковану ще  Йогансеном, підхоплену  Ільченком, яку успішно розробляв Є Гуцало, Дрозд, а сьогодні —   Яворівський. Справжнє ім'я - Вацлав Вацек. По батьковій лінії рід його походить із Чехії, звідки  1874 в Україну переселився прадід майбутнього письменника. Згодом Василь Земляк скаже: "...Я люблю Україну, вважаю себе споконвічним українцем, але ніколи не забуваю про чехів". Літературне ім’я Земляк підкреслює  духовний зв’язок письменника із рідною землею.  Після появи «Лебединої зграї»   письменник на тривалий час став об'єктом дискусій про українську прозу 1970-х років. Та все ж разом із другою книгою «Зелені Млини» цей твір був відзначений 1978  Державною премією України імені Тараса Шевченка. За спогадами Павла Загребельного  Земляк дуже нагадував античного грека. 

«Людям іноді доводиться пройти крізь міфи, щоб довоюватися до високого смислу життя».

                                                                                                                  В. Земляк

 ЮВІЛЕЙ 2018 РОКУ!

3.04 - 100 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА (1918-1995), УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА, ЛАУРЕАТА ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ, ГЕРОЯ УКРАЇНИ

" Я ж стояв і стою на тому, що вся Україна...  захищала себе як націю і що Рух Опору, подібно як свого часу у Франції чи Польщі, і в нас був усенаціональний. Не кажучи вже про суцільно нескорену Галичину, відомо, що й Східна Україна, все наше Подніпров’я, нещадно зрусифіковане, задушене, затероризоване, раз у раз заявляло про себе протестами і воістину мужніми вчинками. В цьому я пересвідчився ще під час «соборної історії», коли тисячі не знайомих мені людей, ризикуючи собою, стали на захист книги й підтримали автора своїми безстрашними листами."

                                                                                           О. Гончар "Щоденники" 

 Він народився у Першу Українську Незалежність, а напередодні історичного референдуму 1991 звернувся до "згорьованої, прекрасної України": "Україно, день твій гряде!" Саме його перо першим розповіло про трагедію голодомору в радянській художній прозі у повісті "Стокозове поле", коли письменникові було лише 23. СРСР "привітав" майстра з 50-річним ювілеєм погромом його славетного "Собору". 1992, коли Незалежна Україна святкувала свою першу річницю, Кембріджський біографічний центр присвоїв Гончару довічний титул: "Інтелектуал світу". Твори Гончара перекладалися на 67 мов.  

  Звістка про Другу світову застала студента Гончара у бібіліотечному читальному залі. У червні 1941  у складі студентського батальйону він іде добровольцем на фронт.  Мужньо і правдиво розповість про війну Гончар   у романі «Людина і зброя»,  який став першим лауреатом  премії ім. Т. Шевченка.  Війну Гончар закінчив старшим сержантом на посаді старшини мінометної батареї. За бойові заслуги був нагороджений орденами Червоної Зірки, Слави 3-го ступеня, трьома медалями «За відвагу». Робота над романом «Прапороносці» тривала три повоєнних роки вже у Дніпропетрську, де він завершував навчання в універсітеті, який зараз носить його ім'я.   Високу оцінку творові дали   Яновський,  Тичина,  Остап Вишня. Знаменитий «Собор» був опублікований  1968. Назва роману походить від майже-зруйнованого дерев'яного, збудованого без єдиного цвяха, козацького собору, що стояв  у центрі Новомосковська, недалеко від того місця, де жили батьки та сестра письменника, який завдяки сакральному роману письменника був відбудований у 90-роках. Книгу піддали нещадному цькуванню і твір було вилучено  на два десятиліття. Нищівна кампанія проти роману «Собор» у Дніпрі стала своєрідним каталізатором дисидентського руху в регіоні. Радянська критика визнала роман ідейно розгнузданним, антирадянським, націоналістичним.  Патріотична інтелігенції міста в серпні 1968  написала лист-протест, що став відомий як «Лист творчої молоді м. Дніпропетровська». Після оприлюднення «Листа» за кордоном його авторами зацікавилося КДБ. Відбувся судовий процес, учасники якого були засуджені до різних термінів ув'язнення. Серед авторів листа був Іван Сокульський, який отримав за цей лист майже 5 років таборів суворого режиму. В своій творчості Гончар сповідував правду. Прикладом цього може бути його гідна відповідь владі на її прохання написати роман про УПА «так, як треба»: "Правду ви мені все одно не дасте написати, а неправду — не хочу!" "Олесь Гончар як Дніпро, як степ, як наше Придніпров'я, є ... знакова особистість і бренд...", - сказала Леся Степовичка. 

"Він ніколи нічого не хотів для себе. Був гордий і красивий в юності і в високі літа"

                                                                                                                Д. Білоус