вівторок, 29 грудня 2020 р.

 

Ганнуся подарувала бібліотеці зроблений власними рученятками НОВОРІЧНИЙ МІСЯЦЬ, на якому до нас прийде НОВИЙ РІК!


 Гарна нічка-новорічка!
Найчудовіша взимі!
Новорічка-чарівничка…

четвер, 24 грудня 2020 р.


                            

 

 Засяють вогники чарівні у вікні.
       І в кожен дім прийде велике диво —
Свята казкові, гарні та ясні.

                                                                                           Н. Красоткіна

 

вівторок, 22 грудня 2020 р.

   


 НАЙКРАЩИЙ ЧИТАЧ

    "ТАТОВОЇ БІБЛІОТЕКИ"!

 


Ігор прочитав найбільшу кількість книг з "Татової бібліотеки"!

 

 

ПРОЧИТАНО 12 КНИГ!

 


пʼятницю, 18 грудня 2020 р.

 


 Я Святого Миколая 

   Дуже-дуже добре знаю.

 


   Він на свято в чобіток 

  Для слухняних діточок

                      Має у своїй торбинці

      Найприємніші гостинці! 

 

         Чобіток від читайликів і бібліотекарів!



Ходить Миколайко
Від хати до хати,
Гостинцями хоче
Всіх обдарувати.
Славні Янголята
Йому помагають.
Двері та віконця
Справно відчиняють.
https://maximum.fm/novini_t2

середу, 16 грудня 2020 р.


 КНИГОЮ РОКУ ВВС - 2020 СТАВ РОМАН СЕРГІЯ SAIGON "ЮПАК" (ВИДАВНИЦТВО "БІЛКА")

   Сергій (Сайгон) – учасник АТО, розвідник 10 бригади - написав цей роман про українське село. Зі своїми традиціями, діалектом, порядками, звичаями і вадами. Про таке, яким воно було на стику з епохою інтернету. Про сонливе село на сході України, загубленому в степу. В степу з гучними цвіркунами, запашним полином і гарячим вітром. В степу, в якому ... 

У НОМІНАЦІЇ ДИТЯЧА КНИГА ВВС - 2020 ПЕРЕМОГЛА КНИГА "МЕД І ПАШТЕТ - ФАНТАСТИЧНІ ВІТРОГОНИ" УЛЯНИ ЧУБИ (ВИДАВНИЦТВО "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА)

  Кролик Паштет і ведмедик Мед — сердечні приятелі. Паштет — вправний кухар, який має чутливе до краси серце, а Мед — вдячний гурман, що носить за плечима рюкзак із сімейними реліквіями. На мотоциклі Хумасі друзяки мандрують світом — Франція, Карпати... Попереду в них — безліч пригод — іноді кумедних, а часом і жаскеньких...

У НОМІНАЦІЇ КНИГА РОКУ ВВС - ЕСЕЇСТИКА - 2020 ПЕРЕМОГЛА ЗБІРКА ЕСЕЇВ ОКСАНИ ЗАБУЖКО " ПЛАНЕТА ПОЛИН" (ВИДАВНИЦТВО "КОМОРА")

""Планета Полин" Оксани Забужко - це таки планета. Планета Оксани Забужко.

Ця книжка схожа на зірку, яка виводить подорожнього із темного лісу. Зірку, яка спрямовує того, хто збився на манівці.

"Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою…" - і оця шевченкова зоря, яка на чужині є вашим домом.

На щастя у всіх нас із Оксаною Забужко - спільний дім. І вона зараз у цьому домі - господиня.

Це та людина, яка несе у собі біль, знання і досвід попередніх поколінь для того, щоб нам з вами було на що опертися. Щоб не дай бог ніхто і нічого не забулося.

Вона як мати, яка підтримує вогонь, щоб у хаті був затишок, щоб діти були чисто вбрані й нагодовані - у її випадку нагодовані духовно...

До цієї збірки увійшли 14 есеїв про важливих для неї, а тому і для нас, явища і людей. Катерина Білокур, Соломія Павличко, Юрій Шевельов, Юрко Покальчук, її дід, Голодомор, Чорнобиль..."

                                                                               М. Шокало

                                                                            

пʼятницю, 11 грудня 2020 р.

14.12 - 180 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 

М. СТАРИЦЬКОГО (1840-1904) - УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА

 

                                                              

Угору стяг! Хай кат шаліє, 

Хай стисне нас, але на мить,

 Бо іскру ту святу, що тліє, 

Несила ворогу згасить.

                                                                                   М. Старицький

                      

   Старицького виплекав шляхетний український род і вишукане оточення. Мати походила з родини Лисенків. Хлопчика - сироту виховував  двоюрідний дядько —  батько композитора Миколи Лисенка - людина освічена і обдарована. Він мав чудову бібліотеку, був закоханий у козацьку старовину, прекрасно грав на бандурі, знав багато українських дум і старовинних пісень. Щира і міцна дружба зав′язалася між двома двоюрідними братами – Михайлом Старицьким та Миколою Лисенком, які зростали в одній сім′ї. Два майбутніх українських генія разом навчалися в університеті. Разом з друзями Михайлом Драгомановим, Петром Косачем відкривали власним коштом недільні школи та бібліотеки. Товаришували з   автором гімну України Павлом Чубинським. Пішки мандрували Україною, збирали фольклор. Коли в травні 1861 р. було перепоховання Тараса Шевченка, київські студенти Михайло Драгоманов, Петро Косач, Тадей Рильський, Микола Лисенко та Михайло Старицький упряглися в траурний віз і Ланцюговим мостом, а потім Дніпровською набережною доправили його до церкви Різдва на Подолі. Лисенко і Старицький спільно організували «Товариство українських сценічних акторів». Старицький записував народні пісні, які потім видавав у обробці батька української музики, писав лібрето до Лисенкових опер («Гаркуша», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена»).  1872 відбулася перша вистава українського музичного театру в Києві — «Чорноморці», автором якої був Микола Лисенко, а постановник опери — Михайло Старицький.  1883 Старицький очолює український Театр корифеїв, який створив Марко Кропивницький. Кропивницький і надалі продовжував виконувати в ньому обов'язки режисера. Старицького запросили до театру передусім як мецената, і він повністю виконав свою шляхетну місію. Драматург продав свій маєток у Карлівці та майже всі виручені кошти потратив на потреби трупи. Актори трупи Старицького отримували гонорари більші, ніж на імператорській сцені, мали найкращі декорації та костюми. Театр Старицького гастролював по всій Росії з величезним успіхом.  1895 митець залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості. Значну популярність здобула драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Особливе значення мають його історичні твори: «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка»,  «Оборона Буші», «Перед бурею», «Молодість Мазепи», «Розбійник Кармелюк».  Перекладав Гейне,  Байрона, Міцкевича, сербські пісні, казки Андерсена.  Значною подією було видання «Гамлета»  Шекспіра у перекладі Старицького. Своїй коханій письменник присвятив вірш "Ніч яка, Господи, місячна, зоряна". Слова поклав вперше  на музику Лисенко, хоча всесвітньо відомою пісня стала з мелодією Андрія Волощенка та Василя Овчиннікова. Тепер цю пісню багато хто вважає народною. З легкої руки Старицького в українську мову увійшли слова: «мрія», «чарівний», «зрадливий», «бойовище», «спочин»,  «дурманити», «страдниця», «нетребство», «безмовний», «бруднити», «хіть», «нестяма». 

"НЕХАЙ УКРАЇНА У ЩАСТІ БУЯ,

У ТІМ НАГОРОДА І ВТІХА МОЯ"

                                                                                              М. Старицький

людини широко освіченої і обдарованої. У нього була чудова бібліотека, та й сам він кохався у козацькій старовині, прекрасно грав на бандурі, знав багато дум і старовинних пісень.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/mihaylo-staritskiy-tsikavi-fakti/яДва майбутніх українських генія: Миколо Лисенко і Михайло Старицький - разом навчалися в університеті.  Разом з друзями Михайлом Драгомановим, Петром Косачем  відкривали власним коштом недільні школи та бібліотеки. Товаришували з  автором гімну України Павлом Чубинським. Пішки мандрували Україною, збирали фольклор. Коли в травні 1861 р. було перепоховання Тараса Шевченка, київські студенти Михайло Драгоманов, Петро Косач, Тадей Рильський, Микола Лисенко та Михайло Старицький упряглися в траурний віз і Ланцюговим мостом, а потім Дніпровською набережною доправили його до церкви Різдва на Подолі. Разом з Миколою Лисенком Старицький організував «Товариство українських сценічних акторів». Він записував народні пісні, які потім видавав у обробці Миколи Лисенка, писав лібрето до Лисенкових опер («Гаркуша», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена»). 1872 відбулася перша вистава українського музичного театру в Києві — «Чорноморці», автором якої був Микола Лисенко, а постановник опери — Михайло Старицький. Очолив український Театр корифеїв, який створив Марко Кропивницький. Кропивницький і надалі продовжував виконувати в театрі обов'язки режисера. Старицького запросили до театру передусім як мецената, і він повністю виконав свою шляхетну місію. Драматург продав свій маєток у Карлівці та майже всі виручені кошти потратив на потреби трупи. Актори трупи Старицького отримували гонорари більші, ніж на імператорській сцені, мали найкращі декорації та костюми. Театр Старицького гастролював по всій Росії з величезним успіхом. 1895 р. митець залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості.  Перекладав Гейне, Байрона, Міцкевича, сербські пісні, Андерсена. Значною подією було видання «Гамлета» Шекспіра у перекладі Старицького. З власних літературних творів значну популярність здобула драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Особливе значення мають історичні твори: «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Оборона Буші», «Перед бурею», «Молодість Мазепи», "Розбійник Кармелюк".