14.12 - 180 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
М. СТАРИЦЬКОГО (1840-1904) - УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА
Угору стяг! Хай кат шаліє,
Хай стисне нас, але на мить,
Бо іскру ту святу, що тліє,
Несила ворогу згасить.
М. Старицький
Старицького виплекав шляхетний український род і вишукане оточення. Мати походила з родини Лисенків. Хлопчика - сироту виховував двоюрідний дядько — батько композитора Миколи Лисенка - людина освічена і обдарована. Він мав чудову бібліотеку, був закоханий у козацьку старовину, прекрасно грав на бандурі, знав багато українських дум і старовинних пісень. Щира і міцна дружба зав′язалася між двома двоюрідними братами – Михайлом Старицьким та Миколою Лисенком, які зростали в одній сім′ї. Два майбутніх українських генія разом навчалися в університеті. Разом з друзями Михайлом Драгомановим, Петром Косачем відкривали власним коштом недільні школи та бібліотеки. Товаришували з автором гімну України Павлом Чубинським. Пішки мандрували Україною, збирали фольклор. Коли в травні 1861 р. було перепоховання Тараса Шевченка, київські студенти Михайло Драгоманов, Петро Косач, Тадей Рильський, Микола Лисенко та Михайло Старицький упряглися в траурний віз і Ланцюговим мостом, а потім Дніпровською набережною доправили його до церкви Різдва на Подолі. Лисенко і Старицький спільно організували «Товариство українських сценічних акторів». Старицький записував народні пісні, які потім видавав у обробці батька української музики, писав лібрето до Лисенкових опер («Гаркуша», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена»). 1872 відбулася перша вистава українського музичного театру в Києві — «Чорноморці», автором якої був Микола Лисенко, а постановник опери — Михайло Старицький. 1883 Старицький очолює український Театр корифеїв, який створив Марко Кропивницький. Кропивницький і надалі продовжував виконувати в ньому обов'язки режисера. Старицького запросили до театру передусім як мецената, і він повністю виконав свою шляхетну місію. Драматург продав свій маєток у Карлівці та майже всі виручені кошти потратив на потреби трупи. Актори трупи Старицького отримували гонорари більші, ніж на імператорській сцені, мали найкращі декорації та костюми. Театр Старицького гастролював по всій Росії з величезним успіхом. 1895 митець залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості. Значну популярність здобула драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Особливе значення мають його історичні твори: «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Оборона Буші», «Перед бурею», «Молодість Мазепи», «Розбійник Кармелюк». Перекладав Гейне, Байрона, Міцкевича, сербські пісні, казки Андерсена. Значною подією було видання «Гамлета» Шекспіра у перекладі Старицького. Своїй коханій письменник присвятив вірш "Ніч яка, Господи, місячна, зоряна". Слова поклав вперше на музику Лисенко, хоча всесвітньо відомою пісня стала з мелодією Андрія Волощенка та Василя Овчиннікова. Тепер цю пісню багато хто вважає народною. З легкої руки Старицького в українську мову увійшли слова: «мрія», «чарівний», «зрадливий», «бойовище», «спочин», «дурманити», «страдниця», «нетребство», «безмовний», «бруднити», «хіть», «нестяма».
"НЕХАЙ УКРАЇНА У ЩАСТІ БУЯ,
У ТІМ НАГОРОДА І ВТІХА МОЯ"
М. Старицький
Джерело: https://dovidka.biz.ua/mihaylo-staritskiy-tsikavi-fakti/яДва майбутніх українських генія: Миколо Лисенко і Михайло Старицький - разом навчалися в університеті. Разом з друзями Михайлом Драгомановим, Петром Косачем відкривали власним коштом недільні школи та бібліотеки. Товаришували з автором гімну України Павлом Чубинським. Пішки мандрували Україною, збирали фольклор. Коли в травні 1861 р. було перепоховання Тараса Шевченка, київські студенти Михайло Драгоманов, Петро Косач, Тадей Рильський, Микола Лисенко та Михайло Старицький упряглися в траурний віз і Ланцюговим мостом, а потім Дніпровською набережною доправили його до церкви Різдва на Подолі. Разом з Миколою Лисенком Старицький організував «Товариство українських сценічних акторів». Він записував народні пісні, які потім видавав у обробці Миколи Лисенка, писав лібрето до Лисенкових опер («Гаркуша», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена»). 1872 відбулася перша вистава українського музичного театру в Києві — «Чорноморці», автором якої був Микола Лисенко, а постановник опери — Михайло Старицький. Очолив український Театр корифеїв, який створив Марко Кропивницький. Кропивницький і надалі продовжував виконувати в театрі обов'язки режисера. Старицького запросили до театру передусім як мецената, і він повністю виконав свою шляхетну місію. Драматург продав свій маєток у Карлівці та майже всі виручені кошти потратив на потреби трупи. Актори трупи Старицького отримували гонорари більші, ніж на імператорській сцені, мали найкращі декорації та костюми. Театр Старицького гастролював по всій Росії з величезним успіхом. 1895 р. митець залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості. Перекладав Гейне, Байрона, Міцкевича, сербські пісні, Андерсена. Значною подією було видання «Гамлета» Шекспіра у перекладі Старицького. З власних літературних творів значну популярність здобула драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Особливе значення мають історичні твори: «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Оборона Буші», «Перед бурею», «Молодість Мазепи», "Розбійник Кармелюк".
Немає коментарів:
Дописати коментар