понеділок, 30 липня 2018 р.


ПРЕЗЕНТУЄМО НОВІ НАДХОДЖЕННЯ
 ДЛЯ ЧИТАЙЛИКІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

КНИЖЕЧКА-ПРИКОЛ!



ШАНУВАЛЬНИКАМ ПРИГОД:
 
  ПРИГОДИ НА ТЕБЕ ЧЕКАЮТЬ! 

четвер, 26 липня 2018 р.

27.07 - 165 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
 В. Г. КОРОЛЕНКА (1853-1921), РОСІЙСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА


 "Человек рожден для счастья, как птица для полета"
                                                                                                          В. Короленко 


    Цей знаменитий афоризм в нарисі Короленка "Парадокс" пише ногою безрукий від народження каліка. Письменник, якого сучасники називали "совістю Росії",   помер  у голоді і злиднях, принципово відмовившись від призначеного радянською владою продовольчого забезпечення.  В російській літературі залишив після себе «епоху Короленка» зі справжній тріумфом  — повістю «Сліпий музикант». Письменник, який палко захищав від переслідувань українську культуру й мову. Міцна дружба була між ним та Панасом Мирним,  Грабовським,  Коцюбинським. Будучи громадянином УНР, підтримував Центральну Раду і категорично не сприймав   більшовистського перевороту. Його "Листи до Луначарського", з   гнівним протестом проти «найбільшого озвіріння» нової доби й розстрілів залишились без відповіді.  Письменник відразу написав наркому  лист, де з гіркотою вказував, що за царизму йому вдавалося рятувати навіть «приречених жертв військових судів. Але страти без суду, страти в адміністративному порядку! Це було величезною рідкістю навіть тоді..." і "Наскільки мій слабкий голос буде в силах, я до останнього подиху не перестану протестувати проти безсудних розстрілів і проти дітовбивства». «У Короленка...  надзвичайно ніжне серце...  він для нас базіка», - прокоментував нарком освіти. Зрозумівши, що Луначарський просто проігнорував його сповнені  болю послання, письменник передав копії листів за кордон. За радянської влади  листи Короленка не ввійшли в жодне зібрання творів і вперше побачили світ у часописі «Новый мир» 1991. "Історія нас розсудить", - писав Короленко. І історія розсудила:     видатному  гуманісту - письменникові Володимиру Короленко присвоєно звання "Праведник України".  Тема України посідає значне місце в оповіданнях «Ліс шумить», «У поганому товаристві». Повість «Без язика» на українську тематику написана під враженням поїздки до Америки. Тривалий час письменник працював над автобіографічною книгою «Історія мого сучасника».  Книга лишилася незакінченою. 


" Раз в житті до кожної людини приходить доля і каже: «Вибирай!»"
                                                                                                 В. Короленко

„Человек рожден для счастья, как птица для полета.“Из очерка «Парадокс». В очерке Короленко это изречение пишет ногой безрукий от рождения калека.

Источник: https://ru.citaty.net/avtory/vladimir-galaktionovich-korolenko/
„Человек рожден для счастья, как птица для полета.“Из очерка «Парадокс». В очерке Короленко это изречение пишет ногой безрукий от рождения калека.

Источник: https://ru.citaty.net/avtory/vladimir-galaktionovich-korolenko/

середу, 25 липня 2018 р.

ШАХИ У БІБЛІОТЕЦІ!


"Це правда, шахи можуть бути милою сімейною грою - але поки батько не виграє у сина"
                                                 А. Сорді 



 

понеділок, 23 липня 2018 р.


 ПРЕЗЕНТУЄМО НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ДЛЯ ЧИТАЙЛИКІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ:

СПОКУСА КНИГОЮ
 від Еліни Заржицької!



ЗАХОПИСЬ ПРИГОДАМИ КИТЕНЯ ТИМКА!

МЕРЩІЙ НА ГОСТИНИ ДО ТИМКА!!!

пʼятницю, 20 липня 2018 р.

22.07 - 140 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЯНУША КОРЧАКА (1878-19421), ПОЛЬСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА



«Я впав у шал, безумство читання. Світ зник з-перед моїх очей, існувала лише книжка»
                                                                                                                    Я. Корчак

    Він подарував дітям книгу, у якій написав про те, що хотів зробити сам. Це - «Король Мацюсь Перший». Письменник, лікар, педагог-новатор, який загинув у німецькому таборі смерті і який написав таку гарну книжку, яка б могла б йому врятувати життя, якщо б він не був Педагогом з Великої Літери:

"6 серпня 1942 р. за наказом гітлерівців вихованці Корчакового сиротинця вирушили у свій останній шлях. Корчак ішов попереду, тримаючи за руки хлопчика й дівчинку, а над дитячим строєм розвівався зелений прапор Мацюся. Так вони й прийшли на Умшлагплац. Тут на них чекав поїзд, що мав вивезти їх у фашистський табір знищення — Треблінку.
— Що це?! — закричав німецький комендант.
— Корчак з дітьми, — відповіли йому.
Офіцер почав щось згадувати, але згадав лише тоді, коли діти були вже в вагонах.
— Це ви написали книжку «Банкрутство маленького Джека?»...
Корчак кивнув — мовляв, так.
— Я читав вашу книжку в дитинстві, гарна книжка, ви можете залишитись, докторе, — сказав комендант.
— А діти?
— Діти поїдуть...
— Ви помиляєтесь, діти — передовсім! Не всі мерзотники...
І він вирушив зі своїми вихованцями на смерть.
8 серпня 1942 року Корчак разом з дітьми увійшов до газової камери концтабору.
На місці смерті Корчака в Треблінці стоїть великий камінь. На ньому короткий напис: «Януш Корчак і діти». 
"Януш Корчак"  Видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА"

    Перша світова занесла  Корчака в Україну, зокрема до Києва, де, крім діяльності військового лікаря, він опікувався створенням і відкриттям сирітського притулку для польських та українських дітей. Корчак пробув у Києві майже рік. Мешкав у підвальній кімнатці на вулиці Інститутській. Саме тут, у Києві, він писатиме свою найзнаменитішу педагогічну книжку «Як любити дітей».   
   Лікар-педіатр за фахом,  він вдень лікував дітей, а вечорами писав книжки. Свою  першу повість «Діти вулиці» він присвятив малолітнім безпритульним. Педагогічну діяльність розпочав з роботи в бібліотеці.   1912 року   відкриває притулок для дітей-сиріт — «Будинок сиріт», який проіснував аж до окупації Варшави гітлерівцями. "Дайте дітям право вибирати," - волав Корчак. У «Будинку сиріт» існував... дитячий парламент. Був і дитячий суд, який  мав захищати тихих і добросовісних дітей — щоб їх не ображали сильніші, і працьовитих — щоб їм не заважали ледарі.  Найсуворіший вирок суду — це посидіти кілька хвилин на шафі. А оскільки на суд можна було викликати й вихователя, то одного разу й самому директорові Корчаку довелося дертися на шафу... А ще він створив першу в світі дитячу газету «Малий огляд».


ЯНУШ КОРЧАК - ПИСЬМЕННИК ДЛЯ ДІТЕЙ
 І БАТЬКІВ! 

середу, 18 липня 2018 р.

ШКІЛЬНИЙ ТАБІР У БІБЛІОТЕЦІ!

ДЕНЬ ДИТЯЧОЇ ПРЕСИ 


 І БІБЛІОКІНОЗАЛ


ЛАСКАВО ПРОСИМО!

вівторок, 17 липня 2018 р.


 ПРЕЗЕНТУЄМО НОВІ НАДХОДЖЕННЯ ДЛЯ ЧИТАЙЛИКІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ:

СПОКУСА КНИГОЮ
 від САШКА ДЕРМАНСЬКОГО!


ЗАХОПИСЬ ПРИГОДАМИ!

пʼятницю, 13 липня 2018 р.

16.07 - 110 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ В. БАРКИ (1908-2003), УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА


    «Ноги пухли. І я уже ходив, тримаючись за паркан і стіни, там, де вже лежали мертві. Я не надіявся, що виживу... І, може, тому, що я це зазнав, тому мені пощастило в «Жовтому князі» відновити ту психологічну глибинність цієї голодової смерті».
                                                                                            В. Барка 
                                 

    Український інститут національної пам'яті в рамках відзначення 83-х роковин Голодомору в Україні у листопаді 2016 року вніс його ім'я до проекту «Незламні», як відзначення на державному рівні 15 видатних людей, що пройшли через страшні 1932—1933 роки та змогли реалізувати себе. Літературна творчість Василя Барки прийшла в Україну тільки після проголошення її Незалежності. 1943-го Василь Очерет (таке справжне ім'я письменника)  обрав собі псевдонім - Барка, дивлячись на барки, які розвантажував, і порівнюючи себе з ними. Один із найбільших українських поетів-модерністів XX століття (цитував Данте староіталійською мовою), який бачив сенс свого життя в тому, щоб розповісти світові жахливу правду про Голодомор в Україні. І це йому вдалося: паризький часопис «Ле Монд» назвав роман Василя Барки «Жовтий князь» «найкращим твором у повоєнній Європі на одну з найважчих тем». А ще він пережив Другу світову, тяжке поранення, полон, гірку долю остарбайтера, табір для переміщених осіб (саме там народився його перший прозовий роман - "Рай"), рабську працю і пошуки сенсу життя.  З радянських літаків скидали попередження, що всі, хто залишився в живих після бою з німцями, - "зрадники батьківщини". І Барка зробив свій вибір - на користь Європи, а пізніше - Америки. Роман-притчу "Спокутник і ключі землі" (про життя українців в Америці), поетичну збірку "Свідок сонця шестикрилий" і драматичну поему "Кавказ" вважав найголовнішими у своєму художньому доробку. За світоглядом став справжнім сковородинцем. 


 "Автор у своєму творі  - не суддя, але, як колись визначив Чехов, свідок для суду: розповідати, що сталося в житті."
В. Барка
                                                 
Писати на замовлення поет облишив, тому обирає «добровільне поетичне мовчання», але продовжує творити «для себе». Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/b/barka-vasil/123-vasil-barka-biografiya Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua