Блог бібліотеки-філії № 11

23.01 - 130 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ П. Г. ТИЧИНИ (1891-1967) - УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА

І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв:
Росіє, Росіє, Росіє моя!
…Стоїть сторозтерзаний Київ,
і двістірозтерзаний я. 

                                                                                                 П. Тичина

   Петлюра клав йому руку на плече, коли поет читав свої вірші. Мав досконалий музичний слух і грав на фортепіано, кларнеті, бандурі, гобої.  Гарно співав: бог обдарував його дзвінким мелодійним голосом. Досконало знав нотну грамоту: навчав нот майбутнього хорового диригента Григорія Верьовку. Оволодів азами диригування. Диригував хором на похороні Коцюбинського, який свого часу благословив його на початок шляху в літературі. На одному із літературних вечорів Коцюбинський сказав: «Серед нас справжній поет!». Мав хист до малювання.   Планував вступити до художньої академії. Самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов. Зібрав власну бібліотеку – близько 20 тисяч книжок. Перекладав твори світової літератури з 40-ка мов світу.  У літературі заснував власний літературний напрямок – «кларнетизм» – представлений в поезії ним одним збіркою "Сонячні кларнети". Ця збірка зробила його безсмертним: це був справжній Тичина, той, який запам’ятався мільйонам. Україна і світ вітали поета українського Відродження, барда Центральної Ради. Дружив з  Василем Елланом-Блакитним. Підтримав К. Білокур, коли вона була ще нікому не відомою. Художниця на знак вдячності подарувала поетові картину «Півонії».  Завдяки Павлу Загребельному справжнім романтичним коханням Тичини вважають Наталку Коновал. “Кларнети ніжності” – повість Загребельного про Тичинину Беатріче, яку він єдину називав “коханою”. Свої твори Павло Тичина все життя писав лише олівцем. 

"Феномен Тичини – феномен доби… поет жив у час, що заправив генія на роль блазня. І поет погодився на цю роль… Поет помер, але Тичина лишився жити і мусив, уже як чиновник, виконувати поетичні функції… Тичину репресували визнанням. Покара славою – одна з найновіших і найефективніших форм боротьби з мистецтвом” 

В. Стус “Феномен доби”.