Блог бібліотеки-філії № 11

22.05 - 180 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

 М. КРОПИВНИЦЬКОГО (1840-1910) - 

УКРАЇНСЬКОГО ДРАМАТУРГА, ТЕАТРАЛЬНОГО РЕЖИСЕРА, АКТОРА, "БАТЬКА" НАЦІОНАЛЬНОГО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ

МАРКО КРОПИВНИЦЬКИЙ В ЦИТАТАХ:

  «Мене тут, по сцені, вважають АПОСТОЛОМ»

                                                                                                М. Кропивницький

'Відчуваючи загрозу знищення українського народу як етносу, тобто небезпеку розчинення його в панівній нації, Кропивницький, як ніхто інший, своїм палким словом намагався розбудити 

НАЦІОНАЛЬНУ СВІДОМІСТЬ УКРАЇНЦІВ ...^"

                                                                                                                       ^{А. Новиков}

 «Перша вистава "Наталки-Полтавки" була цілковитий, загальний тріумф»

                                                                                                 М. Садовський

«Успішна презентація української культури в столиці тодішньої країни надзвичайно багато важила для подальшого розвитку не тільки національного театрального мистецтва, а, врешті, й УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ. Театру Кропивницького вдалося... спростувати міф про те, що самобутньої української культури начебто не існує, і прорубати не вікно, то принаймні квартирку в цивілізований світ, а отже, й прокласти ...  стежечку до визнання її у світі»

                                                           А. Новиков

«Столичні часописи  похваляли мої вистави, похваляли й голоси, але ніколи ні жодного слова не сказали про те, відкіля ці таланти й голоси, хто вони Росії і хто Росія їм?»  

                                                                                    М. Кропивницький 

«Кропивницький... не просто великий артист, який володів чарівним даром, ... це... національний письменник, НАЦІОНАЛЬНИЙ ДІЯЧ тої доби, коли бути національним діячем не багато хто відважувався...»

                                                       М. Міхновський 

«Дитячий театр Марка Кропивницького — явище безпрецедентне, оскільки акторами у його дитячому театрі, як уже йшлося, були діти. Нічого подібного ніколи не було в історії не тільки української, а й європейської культури. Разом із невеличкою школою з українською мовою навчання, яку в ці роки драматург започатковує у своїй садибі, його дитячий театр стає справжнім промінчиком світла у „царстві пітьми“, що панувала в тогочасному українському селі»
                                                                                                  А. Новиков