Блог бібліотеки-філії № 11

8.07 - 110 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
 О. ОЛЬЖИЧА (1907 - 1944), УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА

" О, вір, у відваги ясне багаття,
І скинеш, як порвану лаху,
І слабість, і сумнів, і марність життя,
Коли ти не відаєш страху."

                                                                           О. Ольжич

Я - Каріна. Мені 8 років. Я прочитала життєпис одного півня Олега Ольжича. Це оповідання мені дуже сподобалось. А ще у рік Півня воно стало талісманом нашої бібліотеки! Приєднуйся!

    У радянські часи його ім’я було під жорстоким "табу". Водночас без цієї людини неможливо уявити культурне та політичне життя української нації у 1920-1940-х рр., не кажучи вже про національно-визвольний рух періоду Другої світової. Український поет, політичний діяч, археолог. Улас Самчук називав його  "лицарем без страху й догани".  Син відомого українського поета Олександра Олеся, який ніжно називав сина Лелекою, присвячував йому вірші. В три роки він навчився читати, в п'ять написав п'єсу з життя козаків, сам її ілюстрував, змалечку грав на піаніно і скрипці. На велосипеді об'їздив пів-Європи. Ольжича запрошували до Риму для наукової співпраці з археології та до США  читати лекції. Друкував  наукові статті  в провідних журналах США, Австрії, Німеччини, Югославії та Англії. Діапазон Ольжича-вченого  охоплював, окрім археології, історію, історію мистецтва, етнографію, літературу. Розробив періодизацію трипільських пам'яток Дністровського регіону, яка актуальна і сьогодні. Дуже любив співати, мав ідеальний слух.  "Військом незримим поневоленої нації"  називав Олег Ольжич Організацію українських націоналістів, у якій очолив  Культурну референтуру, яка виконувала ідеологічну, освітню, видавничу та пропагандистську функції, видавала газети й журнали.  25 травня 1944 року його заарештовало гестапо у Львові. Кандибу (таким було справжнє ім'я поета) ув'язнили у «бараці» Целленбау — окремому блоці для особливо важливих в'язнів на території концентраційного табору Заксенгаузен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944 року, не приходячи до тями. Допити і катування тривали більше двох тижнів, доки смерть не зупинила тортури. Єдине, що лишилося у нацистів - власноручна заява Ольжича, де він відмовився від будь-якої співпраці з німцями, заявивши:

"Українські землі є життєвим простором для українського народу. Тому будь-якого окупанта били і будемо бити!"