Блог бібліотеки-філії № 11

21.07 - 110 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 
О. І. ТЕЛІГИ (1906-1942), УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕТЕСИ

"Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, — я тверда й сувора.
О, краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог"

О. Теліга

   Талановита поетеса, красива жінка - вишукана манекенниця і водночас діячка ОУН. Батько І. О. Шовгенів - міністр УНР, який у 1919 після наступу більшовиків разом з Центральною Радою залишив Київ і оселився у Чехословаччині, згодом ставши ректором Української господарської академії в Подєбрадах. Саме в Чехії відбувається становлення Олени Теліги як поетеси. Її творчість стала перлиною "празької школи" українських поетів.  Проте тяжіння до Києва жило в її душі постійно: «трагічний» Київ чекав її — і вона  обрала шлях своєї долі: вирушила разом із Уласом Самчуком і кількома друзями до міста юності. Доленосним було і її знайомство у грудні 1939 в Кракові  з Олегом Ольжичем: тоді ж вона вступила в Організацію Українських Націоналістів, де тісно співпрацювала з ним у культурно-освітній галузі. Теліга ігнорувала вказівки гітлерівців зухвало і принципово. Ольжич намагався переконати її виїхати з міста, але вона категорично відмовилась: «Ще раз із Києва на еміграцію не поїду! Не можу…».  9 лютого 1942 Олену Телігу арештувало гестапо. Це був її свідомий вибір, це був її шлях, який вона гідно пройшла до останнього подиху. Олена пішла на  загибель, з нею пішов і її чоловік Михайло. Під час арешту він назвався письменником, щоб бути разом з дружиною. В київському ґестапо Теліга перебувала у камері № 34.  На сірому ґестапівському мурі залишила вона свій останній автограф: угорі намальовано тризуб і напис — «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга» Українську письменницю-патріотку було розстріляно в Бабиному Яру  1942 разом із чоловіком та соратниками. За своє коротке життя поетеса не встигла видати жодної власної збірки. Її вірші героїчні, бунтівні та водночас ліричні і прнизливі, ніжні та палкі.   Всеукраїнським жіночим товариством імені О. Теліги було засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію імені поетеси.  Першим її лауреатом 2000 року стала всесвітньо відома  Ліна Костенко.

  "А в мене дні бунтують і кричать,
Підвладні власним, не чужим законам
І тиснуть в серце вогнену печать,
І значать все не сірим, а червоним"

О. Теліга