23.04 - 100 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГРИГОРІЯ ТЮТЮННИКА (1920-1961) - УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА, ЛАУРЕАТА ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ (1963 р.)
"Я знав: мій шлях лежить через вогні,
І тим шляхом пробитися мені,
Тому й пробивсь крізь тучу грозову.
Я єсмь. Я сильний. Я живу."
Г. Тютюнник
«Григорій Тютюнник був людиною великої щедрості, душевної
чистоти, закоханості в життя і людей, і всі ці якості органічно ввійшли –
та й не могли не ввійти – в плоть і кров його книжки»
Олесь Гончар
Письменник, який мав
«...талант людяності. І вроджений, і вистражданий» (так писав про нього
молодший брат Григір Тютюнник), прожив коротке життя - неповні 42. Олесь
Гончар, який разом з Григорієм навчався в
університеті, тепло й проникливо розповідав про свого друга: «В університеті ми
називали його просто: Гриць. Для нас він був передусім поет. І не лише своїми
віршами… навіть його «чайльд-гарольдівська» нахмуреність, що мимоволі викликала
усмішку, та розвихрений циганський чуб, що він його деколи грізно напускав аж
на очі не могли приховати від нас справжнього Гриця з його ніжною,
мрійливою, довірливо-чистою душею».
Книга його життя - роман «Вир»
- засвідчила відродження української літератури після сталінського терору.
Репресоване українське слово вижило! Над книгою письменник працював і днями, і
ночами, немов відчував, що довго жити не буде: мало не до самого серця увійшов
у груди уламок ворожого заліза під час Другої світової.
Він
любив Україну, свій народ і рідну мову. Письменник так
говорив своєму молодшому брату, коли перечитував його перші твори, написані
російською мовою:
«Тільки знай, братику, мова –
душа народу. Як же ти писатимеш про українців не їхньою мовою, як
виразиш їхню душу не через їхню мову, сиріч душу? Ти обов’язково зайдеш
у цей тупик і потупцяєш назад, шкодуючи, що змарнував скільки
часу».
"Григорій Тютюнник за вродженим прізвищем - Будений, але яке свято - читати його прозу!
Бо то - поезія, то - сама Україна"
Г. Білоус
Тож навіть сьогодні не
завадить сказати доброго слова Анатолію Дімарову, який довів роман до
друкування у київському видавництві, відкрив початок схвальних відгуків
про одну із найкращих книг нашого Золотого Фонду, яка могла б і не
побачити світу…
Немає коментарів:
Дописати коментар