вівторок, 23 липня 2019 р.


 ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДИТЯЧИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС






 - Щасливого Різдва, Деббі, - тихо сказав я і відправився рятувати свого друга, Евру.







   Я - Соня. Мені 12 років. Люблю читати цікаві книжки, малювати петриківку: не дарма я з краю, який подарував Україні і світові цей неперевершений розпис. Три роки займалась танцями (хіп-хоп). Улюблений шкільний предмет – українська мова. Люблю відвідувати бібліотеку особливо влітку: можна почитати у затишку. А цього року можна ще і написати продовження улюбленої книги жахів. 



                          Глава 27

     Я взяв ножа для самооборони, і для того, щоб перерізати мотузки, на яких зараз висить Евра. Також я взяв ліхтар, щоб освітлювати собі дорогу. Дійшов я туди набагато швидше ніж раніше, завдяки стрілочкам, які видряпав Морлок на стінах. Якби не вони, я б уже давно заблукав.


       І ось я вже на місці:
-Евра? Евра, ти тут? Це я, Даррен!
-Так тут я, тут, - злим голосом відповів мені він.

-Евра, не гнівайся, будь ласка, Деббі жива, це був усього лише наш з Містером Джутінгом план.
-Який ще план ?!

-Я тобі потім все поясню, а зараз нам потрібно забиратися звідси, тут не безпечно. - сказав я і підійшов ближче до Еври.

      Я дістав ніж з кишені, і взявся до справи. Спочатку я розрізав мотузки на щиколотках Еври, і сказав йому випрямити руки, щоб він не сильно боляче впав. Далі я відрізав мотузку, яка тримала його ноги. Евра впав, і вивернув руку. Він піднявся на ноги, і все його тіло прохрустіло так, що це чув навіть я.

     Назад ми йшли довше, так як тіло Еври дуже боліло. По дорозі я розповів йому про план з Деббі, і він перестав злитися на мене, і навіть похвалив. Ми знайшли містера Джутінга, і повернулися в готель, і на наступний день ми поїхали додому.


Далі буде...


Немає коментарів:

Дописати коментар