12.01 - 125 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕНЯ В. ЕЛЛАНА-БЛАКИТНОГО (1893 -1925), УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА
В житті горю... Життя люблю -
І лоскіт сміху, й терпки сльози,
І кожну радощинку п'ю,
Як сонце п'є ранкові роси.
В. Еллан-Блакитний
Залишив поезію високого струму. За визнанням М. Зерова був «сильною, впливовою постаттю». Поет, розчарований дійсністю, «заморозив» (М. Зеров) чи навіть «повісив» (М. Хвильовий) у собі лірика і перейшов на... сатиричну поезію. Закликав зробити українську мову «мовою жовтня». Витяг з підвалів ЧК Остапа Вишню і залучив його до літературної роботи. Заснував і очолив спілку письменників "Гарт", до якої входили Тичина, Хвильовий, Сосюра, Йогансен. Створив і редагував журнал «Всесвіт». Помер від тяжкої хвороби серця у Харкові - тодішньої столиці Української радянської республіки. У 30-ті роки поета було проголошено не лише «буржуазним націоналістом», а й «бандитом» і посмертно винесено вищу міру покарання. Його творчість забороняється, з усіх бібліотек вилучаються та знищуються книжки. Будинок письменників у Харкові, який був названий іменем Еллана-Блакитного, після його смерті став безіменним. Травневої ночі 1933 у Харкові демонтований вантажівкою пам'ятник поетові. Реабілітований після XX з'їзду КПРС.
P.S
Володимир Сосюра, який обожнював Еллана-Блакитного, говорив про трагічну духовну двоїстість письменника:
"З одного боку, був це твердокам’яний революціонер... , а з іншого - фанатичний український патріот, що вимріяв собі українську незалежну державу під шапкою інтернаціонального комунізму. Блакитний не хотів поступатись ні тим, ні тим боком свого духовного гзства. Ці дві ідейні тенденції в нього розривали та ранили його душу. Великим зусиллям волі він умів, хоча з кривавою раною на серці, узгоджувати ці суперечливі тенденції. І в цьому була велика життєва трагедія Блакитного”.
"З одного боку, був це твердокам’яний революціонер... , а з іншого - фанатичний український патріот, що вимріяв собі українську незалежну державу під шапкою інтернаціонального комунізму. Блакитний не хотів поступатись ні тим, ні тим боком свого духовного гзства. Ці дві ідейні тенденції в нього розривали та ранили його душу. Великим зусиллям волі він умів, хоча з кривавою раною на серці, узгоджувати ці суперечливі тенденції. І в цьому була велика життєва трагедія Блакитного”.
Немає коментарів:
Дописати коментар