Блог бібліотеки-філії № 11

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС

"ТВОРЧІ КАНІКУЛИ"

НОМІНАЦІЯ «ПРОФЕСІЯ МОЄЇ МРІЇ»

«Жінка ніколи не буде грати в шахи на рівних з чоловіками, тому що вона не може п’ять годин сидіти за дошкою мовчки»

                                                                                                                                                 П. Керес

Я МОЖУ І БУДУ!

Я - Діана. Мені 12 років. Моє натхнення –  шахи.  Вони розвивають розум і я виборола другий спортивний юнацький розряд.  Моя насолода –  музика. Вона чарує чарівними звуками. Я закінчила 4 класи музичної школи (фортепіано) на відмінно.  Моє захоплення – книги. Вони надихають! Я – найкраща читачка районної дитячої бібліотеки серед читачів – учнів 6-их класів. Я поєдную натхнення з насолодою і захопленням.  І ЦЕ – КРУТО!

Діти мого віку часто задають собі питання, яка професія найкраща: ким я хочу бути. Я вже міняла своє рішення декілька разів. Спочатку я хотіла стати кухарем, потім програмістом; в 9 років я хотіла стати хірургом, а зараз я хочу професіонально грати в шахи.

   Я хочу грати в різних змаганнях по всьому світу.  Мрія мого життя – побувати на батьківщині шахів – в Індії.

         Після 35 років я хочу стати тренером в одній із шахових шкіл чи заснувати свою школу. Мені хочеться навчати дітей грати в шахи так добре, як і я. Мені дуже подобається ця гра, яка пройшла випробування часом. Мені хочеться навчати всіх майбутніх майстрів спорту, гросмейстерів чи майбутніх чемпіонів світу цій незвичайній грі під назвою «ШАХИ».

         А ви знаєте, як шахи по світу подорожували? Ні? Зараз я вам  розкажу. Ось слухайте…

        Жив в Індії один цар. Дуже любив цей цар воювати, але одного разу він… захопився грою в шахи. А сусіди дивуються, де  це пропав їх тиран. І вирішили вони напроситися до великого завойовника в гості… на чай з пирогами. Цар прийняв їх дуже люб’язно, нагодував він гостей смаколиками, напоїв чаєм індійським і повів до свого кабінету. А в кабінеті на столі стояли різьблені дерев’яні шахи. Здивувалися гості такій незвичайній грі. І навчив гостей цар грати в шахи. Коли гості зібралися їхати додому, то цар подарував кожному по комплекту шахових фігур. Роз’їхалися гості по світу. У кожну країну попали шахи. В деякі країни гра їхала довго-довго, в деякі швидко, але в кожній країні навчилися грати в шахи. Коли вони опинилися в нашій Україні, то скоро стали улюбленою грою.