14.08 - 150 РОКІВ ВІД ДННЯ НАРОДЖЕННЯ
Д. МЕРЕЖКОВСЬКОГО (1866-1941), РОСІЙСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА
"Мне не надо лживых примирений,
Я от грозной правды не бегу;
Пусть погибну жертвою сомнений,—
Пред собой ни в чем я не солгу!"
Д. Мережковський
«…русский пожар — не только русский, но и всемирный»
Д. Мережковський
Європейська слава російського історичного роману:
тільки «Юліан Відступник» протягом 10 років витримав у Франції 23
перевидання. Письменник, ім'я якого за
радянських часів було не просто забуте, а забуте агресивно. Рідкісна ерудиція і
вченість визнавалися
сучасниками беззастережно. "Мифическим ..., загадочным,
непостижимым..." називав Мережковського Чуковський. Яскравий
представник Срібного століття - "батько" символізму в російській
поезії, жанровий новатор історичної прози і один з найоригінальніших
мислителів XX століття. Його перу належить трилогія «Христос і Антихрист», до
якої увійшли романи «Смерть Богів (Юліан Відступник)», «Воскреслі Боги
(Леонардо да Вінчі)» та «Антихрист. Пётр и Алексей». "... Роман, созданный для
вечности", - сказав В. Брюсов. У трилогії "Царство звіра" - п'єса "Павло I", історичні романи "Олександр I" і "14 грудня" - автор досліджує природу і суть російської монархії. Петра I Мережковський
вважав антихристом. На початку XIX ст. антихрист
перемагає і Росія перетворюється на Царство Звіра. Мережковський - літературознавча слава, тонкий і проникливий критик. Кожне есе письменника викликало
"ефект скандалу". Вісім разів номінувався на Нобелівську премію з
літератури. Його вірші покладені на музику Рахманіновим та Чайковським.
Має українське коріння: прадід Федір Мережко був військовим старшиною в
Україні в місті Глухів. Більшовицький переворот 1917 р. письменник не
прийняв. «Більшовики нічого не можуть створити, але все можуть
зруйнувати", - вважав він. Викривав
«потрійну брехню» більшовиків, кажучи, що гасла «мир, хліб і свобода» насправді
означають «війна, голод і рабство». Аби не
допустити пристосовуння до більшовицького режиму, Мережковський вирішив шукати в
Європі ту свободу, яка була потоптана на батьківщині. У грудні 1919 року,
коментуючи пропозицію виголосити промову в день річниці повстання декабристів
на урочистому святі, влаштованому в Білому залі Зимового палацу, Мережковський
писав у щоденнику:
«Я должен
был прославлять мучеников русской свободы пред лицом свободоубийц. Если бы те
пять повешенных воскресли, их повесили бы снова при Ленине, так же, как при Николае
Первом»
Він покинув Петроград як раз в день цього очікуваного від нього
виступу. В еміграції оселився в Парижі. Поет, який взагалі не мав друзів, був щасливий в шлюбі з вишуканою Зинаїдою Гіппіус. Вони прожили разом, як писала Гіппіус в своїх мемуарах, «52 года, не разлучившись ни на один
день».
"... в прошлом я ищу будущее… Настоящее кажется мне иногда чужбиною"
Д. Мережковський
