Долі своєї я не кляну...
М. Драй-Хмара.
Поетична
душа українського народу заявляла про себе навіть у найважчі періоди історії.
Таким був і період так званих "сталінських репресій"- 30-ті роки ХХ
ст., коли багато представників української культури переслідувались і навіть
були знищені. Сьогодні їхня творча спадщина повертається до нас. Серед
них поет Михайло Драй-Хмара.
Поет
народився у родині козака. Коли Михайликові не було й п'яти років, померла
мати. Батько дуже піклувався про сина і дав йому гарну освіту. Після закінчення
Київського університету Драй-Хмара працював на кафедрі слов'янознавства. У
науковій діяльності здобув звання професора.
За
життя поета побачила світ лише одна книжка поезій-"Проростень". Наступні збірки "Сонячні марші" та
"Залізний обрій" вийшли аж 1969 року. Краса природи захоплювала поета,
дарувала йому душевну рівновагу, викликала натхнення:
Я славлю злотокосу осінь,
де смуток мій - немов рубін,
у перстень вправлений; ще й досі
не випав з мого серця він.
Михайло
Драй-Хмара знав 19 мов. Це майже всі слов'янські, давні мови (старослов'янська,
старогрецька, латинь, санскрит), новітні європейські мови (румунська,
французька, німецька, італійська, фінська). Останньою мовою, яку вивчив Михайло
Панасович, стала англійська.
Перекладав О. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Фета, С.Цвейга, Ш. Бодлера, П. Верлена, Данте.
Був
заарештований. Вирок - заслання на Колиму, звідки він не повернувся. Поет був одним із небагатьох, хто на допитах не зламався, не наговорив ні
на себе, ні на товаришів. Реабілітований 1989 року.
ВІДКРИЙ ДЛЯ СЕБЕ ПОЕТА ДРАЙ-ХМАРУ!
Немає коментарів:
Дописати коментар