середа, 27 лютого 2019 р.


вівторок, 26 лютого 2019 р.

КРАЄЗНАВЧА РОЗВІДКА РІДНОГО МІСТА


170 РОКІВ ТОМУ У ЛЮТОМУ 1849 ЗАСНОВАНО МУЗЕЙ ІМЕНІ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО 



  Найбільший і найстаріший музей Дніпра, який є пам'яткою національного значення,  було засновано  1849  як "Музеум стародавності Катеринославської губернії" губернатором Андрієм Фабром. У музеї експонувалися археологічні знахідки, старожитності місцевого краю, кам'яні статуї, реліквії Давнього Єгипту, античної Греції, монети, палеонтологічні останки. Найвизначнішою пам'яткою вважалася мумія єгипетської жінки з дитиною, яка і сьогодні зберігається в музеї. За легендою вона була привезена самим Фабром з Одеського краєзнавчого музею під час Кримської війни 1854—1856 років. Зараз музей названий на честь відомого українського історика  - козацького батька -  Дмитра Івановича Яворницького, котрий був завідувачем музею понад 30 років з 1902.  Унікальними експонатами, відомими на всю Україну і за її межами, є половецькі «баби», які  датуються 12 — початком 13 ст.  Найбільш унікальним  пам’ятником в колекції кам’яної пластики музею є Керносівська статуя, або Керносівський ідол. Його дата народження - середина III тисячоліття до н.е. Дніпровська колекція кам’яних фігур — найбільша  у світі!  Вони вже давно стали впізнаваним символом нашого краю. Розквіт колекція пережила при Яворницькому, особливо тоді, коли  славетний історик очолив Дніпробудівську археологічну експедицію: 40 тисяч одиниць археологічних предметів було піднято з землі на місці нині існуючої Дніпровської ГЕС!


"Как сонны эти плоские черты! 
Как первобытно–грубо это тело! 
Но я стою, боюсь тебя... А ты 
Мне улыбаешься несмело."
                                                                           І. Бунін 

пʼятниця, 22 лютого 2019 р.


"Доля нашої мови залежить і від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі, як воно житиме в ній."
                                                                                                                               Олесь Гончар




МОВНИЙ КРУЇЗ
"ЗВУЧИ, РІДНА МОВО!"



СКІЛЬКИ Є У СВІТІ КВІТІВ - 
СТІЛЬКИ Є У СВІТІ МОВ! 

середа, 20 лютого 2019 р.


"ЇХ ІМЕНА У НЕБІ ГОЛУБІМ
ЗОЛОТОСЯЙНИМ ПРОМЕНЕМ ПАЛАЮТЬ..."
                                                                                            Т. Домашенко
 


Співпраця з гімназією № 3


ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ
"ЖОВТО-БЛАКИТНИЙ СТЯГ ПОКРИВ ЇМ ТІЛО"
у 5-Б, 9-А, Б, В класах

"... Будьмо українцями в душі
і з Богом у серці." 
Ігор Костенко - Герой України, один з Небесної Сотні 

понеділок, 18 лютого 2019 р.

Співпраця з територіальним центром 
соціального обслуговування 


Година увічнення пам'яті
 ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

"Навіть мертвим я не покину битву,
Я й з неба вам буду допомагати"
                                                                                               А. Любка
 "Якщо народ духом не переможений, то зброєю його ніколи не переможеш."
                                Святійший і Блаженніший Філарет


ТІЛЬКИ ТИМ ІСТОРІЯ НАЛЕЖИТЬ, 
 ХТО СЬОГОДНІ БОРЕТЬСЯ Й ЖИВЕ!

четвер, 14 лютого 2019 р.


ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА У БІБЛІОТЕЦІ!


"Валентинки приготуй,
І даруй, даруй, даруй.
         Не спиняйсь ні на хвилинку,
         Всім вручи ти валентинку."


Хмаринка за хмаринкою летить,
Хвилинка за хвилинкою біжить,
А серденько за серденьком скучає...

вівторок, 12 лютого 2019 р.

В день ясний цей і прекрасний
Всі сердечка розтають!


 Наші ВАЛЕНТИНКИ-ДОЛОНЬКИ 
для  найрідніших людей!




пʼятниця, 8 лютого 2019 р.


"Сьогодні бійці в зоні АТО так само відстоюють не лише незалежність, а й соборність України, як і їхні попередники майже 100 років тому"
                                                                          Інститут національної пам'яті.


   ХТО СЬОГОДНІ ПІШОВ У ВІЧНІСТЬ
БОРОНИТИ НАС З НЕБА. ХТО?


Ми - сестрички Ліза та Світлана. Кожного разу, коли ми відвідуємо нашу дитячу бібліотеку, ми завжди зупиняємось біля виставки "Сини Великого Тараса". На паперовому жовто-блакитному прапорі - фотографії молодих усміхнених юнаків - вихованців шкіл нашого мікрорайону - ГЕРОЇВ АТО. Бібліотекарі розповідають нам  про них. Про тих юнаків, завдяки яким ми всі живемо в Україні. Про наших сучасних ГЕРОЇВ. Про наших НЕЗЛАМНИХ КІБОРГІВ. Про тих хлопчиків, які стали янголами-охоронцями рідної України. І вони нас дуже вражають.

    Черненко Роман та Дмитро Астраков були друзями, хоча навчалися у різних школах. Роман – у 118-ій, а Дмитро – у 29-ій. Їх навіть неможливо назвати по батькові, бо їм було лише по 20. Коли вони за власним бажанням прийшли до військкомату, їх повернули  додому, бо вони були дуже молоді. І тоді вони пішли  добровольцями. Обидва - вояки полку «Азов». Роман загинув за Широкине, Дмитро – під Маріуполем. Якось до бібліотеки прийшла бабуся Дмитра, яка довідалась про цю виставку від інших читачів. Вона довго не відходила від виставки і розповідала про свого онука. На новорічні свята ми з  бібліотекарями  власноруч зробили листівку – привітання з теплими словами пошани і подяки і подарували її бабусі. 


   Герману Абашину – 21. Він навчався у школі № 14. Загинув в Іловайському котлі під час прориву з оточення. Він мріяв стати військовим і став ним.  Коренченко Олег – 23 роки. Був учнем школи № 118. Це наша рідна 25-та Дніпропетровська повітряно-десантна бригада. Загинув в збитому терористами літаку над Луганськом. 

   Учням 118-ої школи -  братам-близнюкам Лащенкам Артему та Максиму було 27 років. Вони загинули під час виходу з оточення села Петропавлівка Донецької області. Нашу  бібліотеку відвідує одна дівчинка, яка жила з ними в одному домі. Вона розповідала, що вони були дуже лагідні, завжди пригощали її – маленьку – цукерочками.
  Капітоненко Євген – також учень 118-ої школи: 28 років. Загинув за селище Піски.   Найстаршому - Полянському Іллі – 39 років. Справжнього  кіборга виховала 29-та школа. У цій школі зараз і ми навчаємось. Він захищав Донецький аеропорт. Загинув від кулі снайпера.
   Ці  герої  за особисту мужність і героїзм нагороджені орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).  На фасадах шкіл № 14 і 118 з’явилися пам’ятні дошки своїм учням. На відкритті цих дошок виступали їх побратими, діти випускали у небо паперових журавликів на жовто-блакитних кульках. 
     Ці хлопці виховувались у тих самих школах, у яких навчаємось і ми з друзями. Вони закрили Україну собою, вони подарували нам Батьківщину. Завдяки їм ми живимо у мирному Дніпрі.  Коли ми  дивимося на цю виставку, нам здається, що вони поряд, що вони з нами розмовляють, вони надихають нас на навчання, допомагають нам долати якісь перешкоди. Саме вони і такі як вони роблять нашу Україну вічною.
   Наш батько також учасник АТО. Він загинув під Авдіївкою. АТО дуже його змінило: у нього зявилось там багато друзів: його побратимів. Діти єднають Україну. Ми звертаємось до всіх дітей, батьки яких загинули у сучасній війні: не треба падати духом, наші батьки не просто відійшли у вічність, вони зупинили ворога, вони захистили ЕДИНУ СОБОРНУ рідну Україну. Вони завжди з нами. Зі своїх зірок на небесах вони охороняють і нашу Батьківщину і нас – їх дітей. 
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!