Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути.

В. Липинський

https://maximum.fm/novini_t2

"Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути."

                                                                                 В. Липинський 

 

 

 

Співпраця з КЗО СЗШ № 29

 

ДЕРЖАВНИЦЬКА ГОДИНА

"УКРАЇНО, НЕ ХОВАЙ ЛИЦЯ!" 

 

 УКРАЇНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ.

В. Чорновіл

Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути.

В. Липинський

https://maximum.fm/novini_t2

30 ЗНАКОВИХ КНИЖОК УКРАЇНСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!

  А й правда, крилатим ґрунту не треба.
            Землі немає, то буде небо.

Поезія Ліни не залишає у спокої юних поціновувачів! 

Улюблений вірш читає Ян - читач 12 років

              Життя іде і все без коректур,
             і як напишеш, так уже і буде.

12.08 - 70 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГАЛИНИ МАЛИК  - ДИТЯЧОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЬМЕННИЦІ - ЛАУРЕАТА ПРЕМІЇ ім. ЛЕСІ УКРАЇНКИ

«Для того, щоб писати для дітей, треба просто бути щасливою людиною... Адже звідки, як не з себе, можна дістати весь той прекрасний казковий світ, якого в реальності не існує?» 

Г. Малик

  Галина Малик створила перший український новітній комікс для дітей, написала українське «фентезі для найменших» та підлітків, видала  першу українську інтерактивну дитячу книжечку.  Першою читачкою її дитячих книжок була донька письменниці. З героями її повістей весь час трапляються дивні пригоди: діти потрапляють у казкову країну, а мешканці казкових країн  - у реальне життя. Фантастична повість  "Злочинці з паралельного світу" визнана кращим твором 1997 року після опублікування її журнальної версії у часописі "Барвінок" і нагороджена міжнародною премією Степана Феденка (США). Ця книжечка отримала і премію імені Лесі Українки. А ще Галина Малик написала для малюків «Пантлик і Фузя», «Пантлик і Фузя сперечаються», «Пантлик і Фузя купують годинника», «Пригоди Іванка і Беркутка». «Мандри та подвиги лицаря Горчика» -  лицарський роман-дилогія, пародія-буф для дітей. Сама письменниця почала читати з 5-ти рочків.  І тоді ж батьки передплатили їй усі дитячі журнали, що виходили. Читала дівчинкою майбутня письменниця дуже багато, шкільний бібліотекар спочатку навіть змушувала її переказувати книжки, — вона не вірила, що Галя так швидко повертає їх прочитаними. І чудова новина: Галина Малик цьогоріч потрапила у   довгі списки премії імені Ганса Крістіана Андерсена. 

Вітаємо улюблену письменницю з днем народження!

Радіємо разом з пані Галиною дивовижній новині:  цьогоріч чарівниця дитячих книжок потрапила у   довгі списки премії імені Ганса Крістіана Андерсена! Ми вдячні Вам за ДИТЯЧУ УКРАЇНСЬКУ КНИЖКУ, яка підкорює світ!

 160 РОКІВ!

"Винесли труну, поклали на козацькій віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому"

                                             Г. Честахівський - друг Шевченка 

                                   Співпраця з гімназією № 3

 

ГОДИНА НАЦІОНАЛЬНОГО ШАНУВАННЯ

"ШЛЯХ ДОДОМУ"

І ВОЗВЕЛИЧИМО НА ДИВО

І РОЗУМ НАШ, І НАШ ЯЗИК

                                                            Т. Шевченко

 13.04 - 115 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОКСАНИ ІВАНЕНКО (1906-1997) - УКРАЇНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ ПИСЬМЕННИЦІ, ЛАУРЕАТА ПРЕМІЇ імені ШЕВЧЕНКА

"... хочеться, щоб усі малята трошечки більше… гомоніли, пустували… а головне – сміялись, сміялись!"

                                                                                                                   О. Іваненко

  Письменницею її зробило поєднання педагогіки і літератури. Все життя працювала для дітей і пером і педагогічним хистом. Працювала у  колонії для неповнолітніх правопорушників Макаренка. У романі „Педагогічна поема” письменник вивів Оксану Іваненко в образі Оксани Варської. Заклик берегти природу, не порушувати гармонії, у творах письменниці прозвучав набагато раніше, ніж у середовищі вчених. Її подарувала Україні свята полтавська земля. У шість рочків дівчинка видає власний журнал „Гриб”. З дитинства почалася й її любов до Шевченка, яка згодом перетвориться на справу її життя: над романом „Тарасові шляхи” письменниця працювала понад двадцять років! Її надихав рідний полтавський краєвид із монастирем, що малював Шевченко. З задоволенням працювала у  дитячому журналі „Барвінок”. Писала казки. „Куди літав журавлик”,  „Лісові казки”, „Великі очі” стали класикою дитячої літератури. Журавлик мандрує у вирій дорогою через Україну, Дунай, Чорне море, Ніл. Він знайомиться з птахами, звірями. Та найбільше радіє журавлик зустрічі з рідною землею. А ще розповідала про відомих українців: „Друкар книг небачених” (І. Федоров), „Богдан Хмельницький”, „Марія” (Марко Вовчок), збірка з промовистою назвою „Води з кринички” (оповідання про Андерсена, Заньковецьку, Пирогова). Перекладала для малюків казки Г. К. Андерсена та братів Грімм.

А У ВАС Є УЛЮБЛЕНА КАЗКА ОКСАНИ ІВАНЕНКО?

 ЮВІЛЕЙ РОКУ!

КОНКУРС МАЛЮНКІВ "СВІТ ЛЕСІ - ОЧИМА ДІТЕЙ"

Малюнок - ілюстрація Валерії - читачки 8-років - до вірша Лесі Українки "Стояла я і слухала весну"

     НЕХАЙ ВЕСНА ПЕРЕСПІВАЄ ЗНОВ
        ТЕ, ЩО ДАВНО СПІВАЮТЬ НАШІ МРІЇ!

 19.03 - 91 РІК ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛІНИ КОСТЕНКО (1930 р.н.) - СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕТЕСИ

"Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там"

                                                           Л. Костенко

#_ВІТАЮ_ЛІНУ_КОСТЕНКО

УЛЮБЛЕНИЙ ВІРШ ЛІНИ КОСТЕНКО ЧИТАЄ КИРИЛО - ЧИТАЧ 11 РОКІВ

                ЧИТАЄМО! ЛЮБИМО! ЗАХОПЛЮЄМОСЯ!

ЩИРО ВІТАЄМО УЛЮБЛЕНУ ПОЕТЕСУ, НІЖНУ,  ГОРДУ І НЕЗЛАМНУ  ЖІНКУ, ЯКА СТАЛА СИМВОЛОМ НЕСКОРЕНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ДУХУ! МИ ВАС  ЛЮБИМО!

 

 Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там https://moemisto.ua/vn/blog/naykraschi-tsitati-lini-kostenko-766.html

 Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там https://moemisto.ua/vn/blog/naykraschi-tsitati-lini-kostenko-766.html

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У БІБЛІОТЕЦІ!

 «Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама душа нашого народу, правдива і щира... Поезія його розлита повсюдно, вона в наших краєвидах і в наших піснях, у глибинних, найзаповітніших помислах кожного, чий дух здатен pозвиватись».

                                                                       О. Гончар

        ПОРТРЕТ КОБЗАРЯ, НАМАЛЬОВАНИЙ АРІНОЮ

  «Світова слава Шевченкова зpостає й шиpиться pазом зі славою його наpоду, pазом із зpостанням pолі й пpестижу нової, вільної Укpаїни...»  

                                                                              О. Гончар    

ЛЮБИЛА ГОРИ, ТРАВИ, КВІТИ,

А ВИ ЛЮБІТЕ УКРАЇНУ, ДІТИ!

                                                                                   Л. УКРАЇНКА

 

НЕ ПОЕТ, У КОГО ДУМКИ НЕ ЛІТАЮТЬ ВІЛЬНО В СВІТІ...

                                                                                    Л. УКРАЇНКА

"ДЗВІНКА СТРУНА ЛЕСИНОГО СЛОВА"

Вірш "На зеленому горбочку" читає Артем - читайлик 7-ми рочків

 

 

 «... грубість тане, наче на вогні, 

під впливом  щоденного читання хороших книг.»

                                                                                                  В.Гюго 

ВІЧНА ЛЕСЯ: казка "Біда навчить".

Читає Євгенія - читачка 9 років

НА НАС ЧЕКАЄ ЛЕСІН ЮВІЛЕЙ: ДОЛУЧАЙТЕСЯ ДО ЧИТАННЯ ЇЇ ТВОРІВ!

        ВІРШ ПАВЛА ТИЧИНИ "СЛОВО" ЧИТАЄ ЯНЧИК - ЧИТАЧ 12 РОКІВ
 

"... наша мова — як чарівная пісня, що вміщає в собі і палку любов до Вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбні думи народнії, і ніжні запахи рідної землі."

                                                                        П. Тичина

23.01 - 130 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ П. Г. ТИЧИНИ (1891-1967) - УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА

І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв:
Росіє, Росіє, Росіє моя!
…Стоїть сторозтерзаний Київ,
і двістірозтерзаний я. 

                                                                                                 П. Тичина

   Петлюра клав йому руку на плече, коли поет читав свої вірші. Мав досконалий музичний слух і грав на фортепіано, кларнеті, бандурі, гобої.  Гарно співав: бог обдарував його дзвінким мелодійним голосом. Досконало знав нотну грамоту: навчав нот майбутнього хорового диригента Григорія Верьовку. Оволодів азами диригування. Диригував хором на похороні Коцюбинського, який свого часу благословив його на початок шляху в літературі. На одному із літературних вечорів Коцюбинський сказав: «Серед нас справжній поет!». Мав хист до малювання.   Планував вступити до художньої академії. Самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов. Зібрав власну бібліотеку – близько 20 тисяч книжок. Перекладав твори світової літератури з 40-ка мов світу.  У літературі заснував власний літературний напрямок – «кларнетизм» – представлений в поезії ним одним збіркою "Сонячні кларнети". Ця збірка зробила його безсмертним: це був справжній Тичина, той, який запам’ятався мільйонам. Україна і світ вітали поета українського Відродження, барда Центральної Ради. Дружив з  Василем Елланом-Блакитним. Підтримав К. Білокур, коли вона була ще нікому не відомою. Художниця на знак вдячності подарувала поетові картину «Півонії».  Завдяки Павлу Загребельному справжнім романтичним коханням Тичини вважають Наталку Коновал. “Кларнети ніжності” – повість Загребельного про Тичинину Беатріче, яку він єдину називав “коханою”. Свої твори Павло Тичина все життя писав лише олівцем. 

"Феномен Тичини – феномен доби… поет жив у час, що заправив генія на роль блазня. І поет погодився на цю роль… Поет помер, але Тичина лишився жити і мусив, уже як чиновник, виконувати поетичні функції… Тичину репресували визнанням. Покара славою – одна з найновіших і найефективніших форм боротьби з мистецтвом” 

В. Стус “Феномен доби”.

 15.01 - 150 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АГАТАНГЕЛА КРИМСЬКОГО (1871-1942) - УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА

"Так, кажуть — національність форма і без неї можна прожити... її можна відкинути... Так, вирвіть же, вирвіть спочатку моє серце, яким я люблю, а тоді розглагольствуйте зі мною проти національності"

                                                                                                         А. Кримський 

  УКРАЇНСЬКИЙ ГЕНІЙ ПЛАНЕТАРНОГО МАСШТАБУ: найвидатніший мовознавець світу, найвизначніший світовий дослідник сходу, історик, письменник, перекладач, фундатор першої Академії наук. Ім'я Кримського міститься в затвердженому XVI сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО переліку видатних діячів світу. Його останній учень Омелян Пріцак   влучно назвав вченого "найкращим кримським подарунком Україні". Володів майже 100 мовами світу.  Жартома відповідав: "Легше буде сказати, яких я мов не знаю". Листувався з Грінченком, Франком,  Українкою. Франко писав про нього як про «високоталановитого поета» і «дуже оригінального повістяра». Не мав й краплини української крові: по лінії батька   походив із кримськотатарського роду, мати - шляхтичка.  Присвятив своє життя УКРАЇНСЬКІЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ ІДЕЇ, відродженню української науки та культури. У трирічному віці навчився читати. Любов до української мови йому прищепили  Павло Житецький та Михайло Драгоманов ще у знаменитій колегії Павла Ґалаґана, де Кримський навчався підлітком. Мовою не лише свого спілкування, а і наукової та творчої праці  Кримський свідомо обирає українську мову. У часи Російської імперії це було неприйнятно. Але вчений вперто говорив українською і французькою.    1918 року переїхав до Києва, де обійняв посаду секретаря заснованої гетьманом Павлом Скоропадським Української академії наук. З 1921 -  директор Інституту української наукової мови. 1921 брав участь у Першому Всеукраїнському Церковному Соборі, який підтвердив автокефалію Української автокефальної православної церкви.  За свою любов до мов він поплатився зіром і потребував допомоги секретаря. Його очима став Микола Левченко, якого він усиновив і який пізніше став дослідником  з україністики. Репресований радянською владою, Левченко врятував своїми свідченнями свого вчителя від арешту 1929 у інспірованому НКВС процесі над «Спілкою визволення України». 

   ЖЕРТВА СТАЛІНСЬКОГО ТЕРОРУ.   Залишив унікальні дослідження української мови. Вів запеклу полеміку з російськими вченими, адже вважав, що українська мова уже в XI столітті існувала «як цілком рельєфна, певно означена, яскраво індивідуальна одиниця» (а не в ХIV, як пропагувала радянська наука). Саме тоді Кримським зацікавлюються органи влади. Каганович запросив Кримського укласти "Російсько-український словник", але вчений рішуче відмовився: "... не хочу рискувати своїм чесним ім'ям перед галичанами, що досі твердо вірили в мою непідкупну чесність і рішуче усуваюся від участи в Словникові, де безшабашно гарцюють усякі мовокалічники та мовозасмітники". 1941 Кримського заарештовано, звинувачено в антирадянській націоналістичній діяльності як "ідеолога українського буржуазного націоналізму, який роками очолював націоналістичне підпілля" й ув'язнено. Кримського разом з багатьма іншими представниками української інтелігенції у холодних вагонах відправляють до Казахстану. Досі невідоме місце його поховання.

     Як письменник Кримський відомий поетичними творами  (збірка «Пальмове гілля»), оповіданнями («Повістки й ескізи з українського життя») та романом — «Андрій Лаговський». Перекладав Омара Хайяма, Сааді, Фірдоусі та багатьох західноєвропейських поетів. Переклав Коран й опублікував його з науковими коментарями. Поміж тогочасною інтелігенцією було престижно вивчати Коран по Кримському. 

     Протягом життя таємно й безнадійно кохав Лесю Українку. На його шістдесятиріччі Павло Тичина прочитав присвячений Кримському вірш, де згадувалася «вічно мрійна Леся...», що розкрило цю таємницю. Українка присвятила свою драму "В катакомбах" "шановному побратимові А. Кримському".

 "Поезіє! супутнице моя!
Ти — теплий, животворний промінь сонця,
Ти — тихий місяць, що в тюрмі сія
З закуреного, темного віконця."

                                                                                           А. Кримський