понеділок, 24 липня 2017 р.

24 07 - 50 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ БРАТІВ КАПРАНОВИХ (1967 Р. Н.), УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ


"Біографія письменника - це його книжки"
                                                                  Брати Капранови


    Української мови у школі не вивчали, але... усі книги пишуть виключно українською!  Коли в 90-му році гостро стало питання національної приналежності, вся родина перейшла на українську в один день.    У 1999 організували перший конкурс української гостросюжетної літератури „Золотий Бабай". Першим переможцем став роман Василя Шкляра "Ключ". В 2000-му створили видавництво "Зелений пес", яке є одним з лідерів на ринку художньої літератури. У березні 2016  презентували свій новий роман «Забудь-річка».

  "Ми бачимо свою задачу як літераторів у донесенні до читача правди"
                                                                                                         Брати Капранови 

Шановні Дмитро Віталійович та Віталій Віталійович!
Ми - Ваші улюблені читачі - щиро вітаємо Вас з ювілеєм! В наших серцях Ваші книжки дійсно перетворюються на твори мистецтва! І ще в наших головах вони вибухають правдою! Зичимо Вам натхнення, наснаги, здійснення найсокровенніших творчих планів  і вдячних читачів!

пʼятниця, 21 липня 2017 р.

24.07 - 215 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ О. ДЮМА (БАТЬКА) (1802-1870), ФРАНЦУЗЬКОГО ПИСЬМЕННИКА



«У наше століття ніхто не користувався такою популярністю, як Олександр Дюма; його успіх - більше ніж успіх, - це тріумф. Його слава гримить подібно трубним звукам фанфар. Олександр Дюма не тільки ім'я французьке, але і європейське; більш того - це ім'я світове ».
                                                                                  В. Гюго 


Я - Катерина. Мені 21 рік. Я вважаю, що на світі, мабуть, немає людини, яка б не читала хоча б жодного роману Дюма! Трилогія про трьох мушкетерів, Генріха Наварського, «Чорний тюльпан»  захоплюють! Ми - читачі - іноді навіть вивчаємо історію за його книгами! Приєднуйся!
  
Його бабуся була чорношкірою рабинею з Сан-Домінго. Дід Олександра, французький маркіз Даві де Ля Пайетрі, всіх своїх чотирьох дітей продав у рабство. І лише через чотири роки він викупив назад одного з синів — старшого — який, на щастя, згодом і став батьком великого французького письменника.Джерело: http://dovidka.biz.ua/oleksandr-dyuma-tsikavi-fakti/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.u
    Пригодницькі романи зробили Олександра Дюма (батька)  одним з найбільш читаних французьких письменників у світі.  Працюючи по 16-18 годин на добу, він встиг випустити за життя більше 500 томів унікальних творів найрізноманітніших жанрів! Його бабуся була чорношкірою рабинею з Сан-Домінго. Дід - французький маркіз - всіх своїх чотирьох дітей продав у рабство. І лише через чотири роки  викупив назад старшого сина, який і став батьком великого французького генія. Дюма -  вояк французької республіканської армії - дослужився до генерала за часів наполеонівських воєн. Не мав офіційної освіти. Вже  перша п'єса «Генріх III і його двір» мала великий успіх. Перший роман - «Ізабелла Баварська». Історію Франції показав в двох історичних романах-життєписах: «Людовик XIV» і «Наполеон». Побудував власний замок, названий Монте-Крісто на честь найвдалішого роману. Брав участь в боротьбі за об'єднану Італію, був особисто знайомий з Гарібальді. Написав одну з найпопулярніших у світі кулінарних книг, яка успішно перевидається і сьогодні.

" Історія повна таємниць. У Дюма все виявилося ясним і визначеним. Історія в обробці Дюма була такою, якою її хотіли бачити французи: веселою, барвистою, побудованої на контрастах, де Добро було по одну сторону, Зло - по іншу..."
                                                       А. Моруа

середа, 19 липня 2017 р.




КНИГА ДАРУЄ НАСОЛОДУ ЧИТАННЯ!

понеділок, 17 липня 2017 р.




БІБЛІОТЕКА ЗАПРОШУЄ НА ЦІКАВЕ ДОЗВІЛЛЯ!

четвер, 13 липня 2017 р.

ВОСКРЕСІННЯ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ

14.07 - 120 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
 М. ІРЧАНА (1897-1937), УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА


 "І я ненавиджу себе та проклинаю,
 то в розпачі день в день питаю: 
Чого ж я тут?!"
                                                                                             М. Ірчан

  Січовий стрілець і поет, якого називали "містком між Великою і Західною Україною". Письменник-самородок, збагативший українську літературу дивовижною поезією в прозі, і людина, яка зробила фатальний вибір: 1932 повернувся в радянську Україну з Канади. Саме майбутній Мирослав Ірчан описав бої на горі Маківці, де січові стрільці здобули блискучу перемогу над ворогом, що чисельно їх набагато перевищував. Він зробив ескізи про воєнні дії і в інших місцях Західної України: на горі Лисоня, де в тяжких боях з кадровою російською армією українські січові стрільці  зупинили московський наступ, завдавши окупантам тяжких втрат; яскраво змалював битву і в селі Конюхи. Тож саме завдяки Мирославові Ірчану - безкомпромісному "літописцеві доби", (за висловом Уласа Самчука), сьогодні ми знаємо  імена багатьох загиблих стрільців. Письменника,  звинуваченого у приналежності до "націоналістичної української контрреволюційної організації",  заарештували 1933. Після вироку Мирослав Ірчан опинився у Соловецькій тюрмі. Тут під керівництвом геніального Леся Курбаса він брав участь у таборних виставах. Ув’язнені українські митці своєю оптимістичною поведінкою  намагалися сказати, що життя не закінчується навіть у радянському концтаборі.  Разом із Лесем Курбасом та Валер’яном Підмогильним його було розстріляно 3 листопада 1937 "на честь двадцятої річниці жовтневої революції". Кат Алафер у своєму щоденнику цинічно записав: "Стріляли п’ять днів. Убили 1111 людей."

 Його найкращий твір - повість "Карпатська ніч" навіть і сьогодні зробила би честь не одному письменникові. Новела "Княжна" Мирослава Ірчана за рівнем художності поруч з  загальновідомою "Я (Романтика)" Миколи Хвильового.

  Трагедія українського красного письменства, викошеного в часи Розстріляного Відродження, – величезна. Якщо у 1930 році налічувалося 259 українських митців, то після 1938 їх залишилося тільки 36.

ЗАМИСЛИСЬ! 

вівторок, 11 липня 2017 р.


пʼятниця, 7 липня 2017 р.

8.07 - 110 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
 О. ОЛЬЖИЧА (1907 - 1944), УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА
" О, вір, у відваги ясне багаття,
І скинеш, як порвану лаху,
І слабість, і сумнів, і марність життя,
Коли ти не відаєш страху."
                                                                           О. Ольжич




Я - Каріна. Мені 8 років. Я прочитала життєпис одного півня Олега Ольжича. Це оповідання мені дуже сподобалось. А ще у рік Півня воно стало талісманом нашої бібліотеки! Приєднуйся!

    У радянські часи його ім’я було під жорстоким "табу". Водночас без цієї людини неможливо уявити культурне та політичне життя української нації у 1920-1940-х рр., не кажучи вже про національно-визвольний рух періоду Другої світової. Український поет, політичний діяч, археолог. Улас Самчук називав його  "лицарем без страху й догани".  Син відомого українського поета Олександра Олеся, який ніжно називав сина Лелекою, присвячував йому вірші. В три роки він навчився читати, в п'ять написав п'єсу з життя козаків, сам її ілюстрував, змалечку грав на піаніно і скрипці. На велосипеді об'їздив пів-Європи. Ольжича запрошували до Риму для наукової співпраці з археології та до США  читати лекції. Друкував  наукові статті  в провідних журналах США, Австрії, Німеччини, Югославії та Англії. Діапазон Ольжича-вченого  охоплював, окрім археології, історію, історію мистецтва, етнографію, літературу. Розробив періодизацію трипільських пам'яток Дністровського регіону, яка актуальна і сьогодні. Дуже любив співати, мав ідеальний слух.  "Військом незримим поневоленої нації"  називав Олег Ольжич Організацію українських націоналістів, у якій очолив  Культурну референтуру, яка виконувала ідеологічну, освітню, видавничу та пропагандистську функції, видавала газети й журнали.  25 травня 1944 року його заарештовало гестапо у Львові. Кандибу (таким було справжнє ім'я поета) ув'язнили у «бараці» Целленбау — окремому блоці для особливо важливих в'язнів на території концентраційного табору Заксенгаузен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944 року, не приходячи до тями. Допити і катування тривали більше двох тижнів, доки смерть не зупинила тортури. Єдине, що лишилося у нацистів - власноручна заява Ольжича, де він відмовився від будь-якої співпраці з німцями, заявивши:

"Українські землі є життєвим простором для українського народу. Тому будь-якого окупанта били і будемо бити!"