28.10 - 125 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МАЙКА ЙОГАНСЕНА (1895 - 1937) - УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА ДОБИ "РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ"

 «...оселившися в царстві тіней, буду вести розумну бесіду з Гезіодом, Гайне і Міґелем Сааведрою Сервантесом. Але я буду з ними говорити українською мовою, бо вірю, що наша квітчаста Батьківщина є діамант у гроні вільних народів світу. І ще я скажу там, у царстві тіней, що я, Майк Йогансен, був при житті і залишусь по смерті одним із кращих поетів української оновленої землі"

М. Йогансен

Ах, життя моє — кругле, як м'яч, Пружне й палюче — як любов. Падай. Злiтай. Смiйся. Плач. Цiлуй дужче, знов, i знов.

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/ii/jogansen-majk/3164-majk-jogansen-akh-zhittya-moe-krugle-yak-m-yach Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

Ах, життя моє — кругле, як м'яч, Пружне й палюче — як любов. Падай. Злiтай. Смiйся. Плач. Цiлуй дужче, знов, i знов.

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/ii/jogansen-majk/3164-majk-jogansen-akh-zhittya-moe-krugle-yak-m-yach Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

    Поет, сценарист, лінгвіст, новеліст, автор граматик, поетик, словників, численних перекладів із мов «усіх народів світу» — так він сам себе характеризував. Дотепний вигадник-жартівник, мандрівник, філософ, мисливець, добре  грав у футбол, шахи, більярд і теніс.  По материнській лінії  був прапра...внуком козака Грицька й донни Анни Сааведри, сестри Міґеля Сервантеса Сааведри. Батько звався Гервазіусом-Емілем-Наполеоном. Якщо можна було б обирати час життя, то він в середньовіччі хотів би бути особистим секретарем Еразма Роттердамського. В дитинстві разом з батьком читав «Фауста» німецькою під портретом Шевченка - оберіга його матері. Розмовляв німецькою, українською і польською, перекладав із них плюс давньогрецька й латина, читав всіма слов’янськими мовами, а також  французькою та англійською. Письменник в Йогансені народився одночасно з народженням нової української держави. «Почав писати вкраїнською мовою під впливом учителів школи ім. Грінченка в Харкові», - читаємо в його автобіографії.  Дебютував як поет із вір­шем «Голод». Неперевершений співрозмовник. Смолич про нього писав: «…розмова, в якій брав участь Майк, то була справжня насолода — про що б він не говорив. Іскристий, блискучий розум Майка, його всебічний, всеохоплюючий талант, його щедрота в розсипанні перлів розуму і таланту, в марнотратстві їх — чарували: з Майком можна було говорити день і ніч». Людина енциклопедичних знань. Сучасники казали, що "з Майка був чортівські здібний лінгвіст", але  література перемогла лінгвістику й назавжди відібрала Йогансена в науки.  
  Із початком репресій  знав, що по нього прийдуть. Його заарештували 1937. Всі його літературні побратими: Єфремов, Яловий, Остап Вишня, Куліш — були вже в таборах. На допитах поводився гідно: нікого не "топив", не приховував своїх політичних поглядів. Стверджував, що Остап Вишня - ніякий не терорист, що арешти українських письменників є результатом безсилля радянської влади.   Шляхетного Йогансена визнали винним за його любов до України і засудили до найвищої міри покарання. Розстріляли письменника в Києві.

 "Ах, життя моє - кругле, як м'яч,

Пружне й палаюче - як любов.

Падай. Злітай. Смійся. Плач.

Цілуй дужче, знов, і знов". 

                                                                                                            М. Йогансен

18 серпня 1937 року письменника було заарештовано у його харківській квартирі по вулиці Червоних письменників, 5. На допитах Йогансен поводився з властивою йому гідністю: не запобігав перед слідчим Замковим, не «топив» побратимів по перу, не приховував своїх політичних поглядів. «В бесідах з Епіком, Вражливим я говорив, що Остап Вишня — ніякий не терорист, — свідчив він на допиті 16 жовтня 1937 року. — Що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади».

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/ii/jogansen-majk/3162-majk-jogansen Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

18 серпня 1937 року письменника було заарештовано у його харківській квартирі по вулиці Червоних письменників, 5. На допитах Йогансен поводився з властивою йому гідністю: не запобігав перед слідчим Замковим, не «топив» побратимів по перу, не приховував своїх політичних поглядів. «В бесідах з Епіком, Вражливим я говорив, що Остап Вишня — ніякий не терорист, — свідчив він на допиті 16 жовтня 1937 року. — Що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади».

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/ii/jogansen-majk/3162-majk-jogansen Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

18 серпня 1937 року письменника було заарештовано у його харківській квартирі по вулиці Червоних письменників, 5. На допитах Йогансен поводився з властивою йому гідністю: не запобігав перед слідчим Замковим, не «топив» побратимів по перу, не приховував своїх політичних поглядів. «В бесідах з Епіком, Вражливим я говорив, що Остап Вишня — ніякий не терорист, — свідчив він на допиті 16 жовтня 1937 року. — Що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади».

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/ii/jogansen-majk/3162-majk-jogansen Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

казали сучасники, «з Майка був чортівськи здібний лінгвіст»,

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/ii/jogansen-majk/3162-majk-jogansen Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

ВОСКРЕСІННЯ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ

18.12 - 125 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
 М. КУЛІША (1892-1942), УКРАЇНСЬКОГО ДРАМАТУРГА

  "Куліш-драматург був талант світового масштабу"

                                                                                        Ю. Смолич

"Сотні, тисячі, десятки тисяч українців заприсяглись образом Шевченка не складати рук, аж доки не відбудована буде вільна наша Україна."
                                                                                                    М. Куліш

    Заснував модерну драму в українській літертурі і відкрив нові напрямки у розвитку світової драми XX-го  століття.  Лесь Курбас називав  драматичну манеру Куліша "романтичною в реалістичному". Велика  дружба з Курбасом  народила модерний український театр світового рівня. Найчастіше у театрі "Березіль" Курбас ставив саме п'єси Куліша. Три з чотирьох шедеврів драматурга — “Народній Малахій”, “Мина Мазайло”, “Маклена Граса” - стали вершиною режисерських надбань Курбаса, вивели український "Березіль" на світовий рівень. Крім Леся Курбаса, неперевершеним драматургом  Куліша зробила ще дружба  з Хвильовим.  Одним ударом “Народного Малахія” було скинуте радянське сміття і розкрились глибокі рани України. Велике щастя, що Микола Хвильовий встиг надрукувати  “Мину Мазайла”  і “Народного Малахія”, бо з початку 30-их років ці найкращі твори Куліша були заборонені після  провалу спроби  змусити Куліша і Курбаса до ідейної капітуляції на театральному диспуті в Харкові 1929 року. Хвильовий заявив, що п'єси Куліша можна рівняти до “Ревізора” і що вони створили епоху і в театрі, і в житті. Куліш запекло боронив Курбаса, назвавши його геніальним режисером.   Четверта неперевершена драма Куліша “Патетична соната” була заборонена з самого початку. Курбасу не дали її поставити у театрі.  Але... з купюрами  Таїров поставив її у російському перекладі  в Москві, де вона йшла з аншлагами  і здобула Кулішеві  славу талановитого драматурга. Успіх вистави був шалений. П'єсу переклали на німецьку мову, вона почала поширюватися серед німецьких театрів. Німецька критика порівнювала її з "Пер Гюнтом". "Патетична соната" була створена Кулішем як відповідь на "Дні Турбіних" Булгакова,  матеріалом для якої послужили ті самі події української революції 1917 —1919 років, що і для відомої п'єси російського письменника. Побудована в ритмі сонати Бетховена,  п'єса Куліша написана мовою  криштально чистої музики.  

  Побачивши на власні очі голодомор 32-33 років, Куліш ледь не збожеволів: кілька днів у себе в хаті кричав і стогнав.  І - нове велике лихо -  самогубство Хвильового, про якого Куліш казав: “Це наш надхненник. Він перший відкрив нам очі на Україну”. Реакція Куліша на загибель друга була несамовита. Всю ніч стояв Куліш коло мертвого побратима, а коли вже на цвинтарі труну опускали у могилу — кинувся на коліна з криком: “Сонце моє!”  Куліш сумував так, що дружина заховала його револьвери. Помітивши це,  сказав: “Будь спокійна, я не зроблю того, що зробив Хвильовий. Я знайду в собі сили і буду боротись до кінця.”  І Кулішеві з Курбасом   вдалося поставити  нову п'єсу “Маклена Граса”. Але щоб це могло статися, Куліш... помістив дію п'єси в Польщі. І відбулася незвичайна прем'єра: у супроводі озброєної охорони на спеціально лише для них влаштований перегляд прийшли верхівка НКВД та політбюро ЦК КПУ і... зрозуміли, що   п'єса...  не про Польщу, а про Україну, що демонський збанкрутований грач — це вони самі, Маклена — український народ, поет Падура — сам Куліш, а сама книга задумана і виставлена як лебедина пісня великого драматурга великого театру великим режисером. “Маклена Граса” після сьомої вистави  була заборонена. “Березіль” ліквідований. Курбас і Куліш заарештовані і засуджені до 10 років ув'язнення на Соловках як “вороги народу”.  Родину драматурга  викинули з помешкання: дружина і двоє дітей кілька днів жили просто неба.  На першому всесоюзному з'їзді радянських письменників Миколу Куліша оголосили буржуазно-націоналістичним драматургом. На Соловках утримувався в суворій ізоляції, але  писав. Святкуючи 20-річчя жовтневих подій,  3 листопада 1937 року радянська влада розстріляла  Куліша в урочищі Сандармох  разом з геніальним Валер'яном Підмогильним. Реабілітований 4 серпня 1956 за відсутністю складу злочину. 

ПИШУ Й ПИСАТИМУ, БО ВІРЮ В ПЕТРАРКУ І В ВІЧНУ ЛЮБОВ
                                               М. Куліш

               

ВОСКРЕСІННЯ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ

14.07 - 120 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

 М. ІРЧАНА (1897-1937), УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА

 "І я ненавиджу себе та проклинаю,

 то в розпачі день в день питаю: 

Чого ж я тут?!"

                                                                                             М. Ірчан

  Січовий стрілець і поет, якого називали "містком між Великою і Західною Україною". Письменник-самородок, збагативший українську літературу дивовижною поезією в прозі, і людина, яка зробила фатальний вибір: 1932 повернувся в радянську Україну з Канади. Саме майбутній Мирослав Ірчан описав бої на горі Маківці, де січові стрільці здобули блискучу перемогу над ворогом, що чисельно їх набагато перевищував. Він зробив ескізи про воєнні дії і в інших місцях Західної України: на горі Лисоня, де в тяжких боях з кадровою російською армією українські січові стрільці  зупинили московський наступ, завдавши окупантам тяжких втрат; яскраво змалював битву і в селі Конюхи. Тож саме завдяки Мирославові Ірчану - безкомпромісному "літописцеві доби", (за висловом Уласа Самчука), сьогодні ми знаємо  імена багатьох загиблих стрільців. Письменника,  звинуваченого у приналежності до "націоналістичної української контрреволюційної організації",  заарештували 1933. Після вироку Мирослав Ірчан опинився у Соловецькій тюрмі. Тут під керівництвом геніального Леся Курбаса він брав участь у таборних виставах. Ув’язнені українські митці своєю оптимістичною поведінкою  намагалися сказати, що життя не закінчується навіть у радянському концтаборі.  Разом із Лесем Курбасом та Валер’яном Підмогильним його було розстріляно 3 листопада 1937 "на честь двадцятої річниці жовтневої революції". Кат Алафер у своєму щоденнику цинічно записав: "Стріляли п’ять днів. Убили 1111 людей."

 Його найкращий твір - повість "Карпатська ніч" навіть і сьогодні зробила би честь не одному письменникові. Новела "Княжна" Мирослава Ірчана за рівнем художності поруч з  загальновідомою "Я (Романтика)" Миколи Хвильового.

  Трагедія українського красного письменства, викошеного в часи Розстріляного Відродження, – величезна. Якщо у 1930 році налічувалося 259 українських митців, то після 1938 їх залишилося тільки 36.

ЗАМИСЛИСЬ! 

ВОСКРЕСІННЯ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ

2.02 - 115 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

 В. П. ПІДМОГИЛЬНОГО (1901-1937), УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА

 "Коли б хтось із читачів... моїх літературних спогадів... запитав мене, кого з молодих українських письменників двадцятих—тридцятих років я вважаю найбільш інтелектуально заглибленим, душевно тонким або...  найбільш інтелігентним, то я б ні на хвилинку не  задумався і відказав:— Валеріана Підмогильного."

                                                        Ю. Смолич

"Він чистоту свою нам заповів,

Постав, як присуд ницості й підлоті" 

                                                               С. Бурлаков  
Перлину української літератури світового рівня та гордість рідного краю презентує пані Марія - завідуюча бібліотекою

    Він був водночас великим мучеником і великим героєм. Письменник писав: "... справжне щастя може відчути той, хто зазнав горя". Але щоб стільки горя у одному житті...  С. Єфремов назвав його "поетом чарів ночі". Підмогильний бачить життя таким, яким воно є: він його не прикрашає, але разом з тим не стає байдужим спостерігачем, а вбирає все в свою душу. Найвизначніший прозаїк Розстріляного Відродження започаткував в українській літературі жанр урбаністичного ("Місто") та інтелектуального ("Невеличка драма") романів з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. Його перу належать найблискучіші новели української літератури початку XX століття.  Зовсім молодим, тридцятичотирилітнім, він був вирваний тоталітарним радянським режимом з літератури та з життя взагалі. Шляхетний, мужній письменник  на всіх допитах відповідав слідчим: «Винним себе не визнаю». А коли допити стали зовсім жахливими, зробив офіційну заяву про відсутність своєї провини. Серед звинувачень Підмогильному наводився його вислів про те, що політика колективізації привела українське село до голоду. Його оповідання "Син" з часів голоду - один з найболючіших і найбільш вражаючих творів письменника.  Був засуджений на 10 років. Покарання відбував не просто у Соловецькому таборі особливого призначення, а як "небезпечний політичний злочинець" у спецізоляторі цього табору, де він провів три страшні роки. Там в нелюдських умовах  Підмогильний продовжував писати. І летіли на Україну його листи з проханням надіслати на Соловки папір. У листопаді 1937 року до двадцятилітнього ювілею жовтневих подій письменникові було винесено новий вирок: «Розстріляти», щоб звільнити місце для нових мучеників режиму. Разом із Валер'яном Підмогильним в урочищі Сандармох у Карелії було страчено  В ОДИН ДЕНЬ більше 1000 в'язнів, серед яких - цвіт української інтелігенції: М. Зеров,  Лесь Курбас, Микола Куліш. Письменника було реабілітовано 1956 року. Роман «Місто», надрукований 1928 року, аж до кінця 1980-х був заборонений у Радянському Союзі. Журнал «Життя й революція» за 1930 рік, у якому була надрукована "Невеличка драма", був вилучений з бібліотек і тепер є бібліографічним раритетом. На щастя, цей роман вийшов  друком у Франції. 1991 року "Невеличка драма"  увійшла до першого великого зібрання творів В. Підмогильного, що було видане в Україні.

ДО 120 РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 

М. ЙОГАНСЕНА

Вірш "Ясень" читає Даша - читачка 12 років 

  НАСОЛОДЖУЙСЯ ВІРШАМИ ПРО КОХАННЯ!

28.10 - 120 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 

М. ЙОГАНСЕНА (1895-1937), УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ

 Ах,  життя  моє  -  кругле,  як  м'яч.
Пружне  й  палюче  -  як  любов.
Падай.  Злітай.  Смійся.  Плач.
Цілуй  дужче,  знов  і  знов.
                                                         М. Йогансен

   Жертва сталінського терору. Народився у сім'ї вчителя німецької мови. Перші вірші писав німецькою та російською. Але 1918 Йогансен, під враженням від російської інтервенції в Україну та кривавих розправ денікінців у Харкові, почав писати українською. Поет зближується з  М. Хвильовим, В. Сосюрою, П. Тичиною.  І в поезії, і в прозі Йогансен зберігав творчу індивідуальність. Часто вдавався до експериментів — поєднував прозу й поезію в одному творі, до містифікацій. За сімнадцять років творчої діяльності видав вісім збірок віршів, десять книг прози, чотири книжки для дітей та дві  з літературознавства. З усього створеного головним вважав поетичний доробок. Знав старогрецьку, латину, німецьку і французьку. Самотужки оволодів англійською, непогано знав скандинавські і слов'янські мови. У його перекладацькому доробку твори Ф. Шиллера, В. Шекспіра, Е. По. 1937 заарештований  НКВД. На допитах держався гідно, не приховував своїх політичних поглядів, не "топив" своїх братів по перу. Стверджував, що Остап Вишня — ніякий не терорист, що у тюрми саджають людей безвинних. Поета  засудили до вищої міри — розстрілу.

"Вірю: зробимо весну на світі..." 
                                                           М. Йогансен