Блог бібліотеки-філії № 11

ВОСКРЕСІННЯ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ

2.02 - 115 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

 В. П. ПІДМОГИЛЬНОГО (1901-1937), УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА

 "Коли б хтось із читачів... моїх літературних спогадів... запитав мене, кого з молодих українських письменників двадцятих—тридцятих років я вважаю найбільш інтелектуально заглибленим, душевно тонким або...  найбільш інтелігентним, то я б ні на хвилинку не  задумався і відказав:— Валеріана Підмогильного."

                                                        Ю. Смолич

"Він чистоту свою нам заповів,

Постав, як присуд ницості й підлоті" 

                                                               С. Бурлаков  
Перлину української літератури світового рівня та гордість рідного краю презентує пані Марія - завідуюча бібліотекою

    Він був водночас великим мучеником і великим героєм. Письменник писав: "... справжне щастя може відчути той, хто зазнав горя". Але щоб стільки горя у одному житті...  С. Єфремов назвав його "поетом чарів ночі". Підмогильний бачить життя таким, яким воно є: він його не прикрашає, але разом з тим не стає байдужим спостерігачем, а вбирає все в свою душу. Найвизначніший прозаїк Розстріляного Відродження започаткував в українській літературі жанр урбаністичного ("Місто") та інтелектуального ("Невеличка драма") романів з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. Його перу належать найблискучіші новели української літератури початку XX століття.  Зовсім молодим, тридцятичотирилітнім, він був вирваний тоталітарним радянським режимом з літератури та з життя взагалі. Шляхетний, мужній письменник  на всіх допитах відповідав слідчим: «Винним себе не визнаю». А коли допити стали зовсім жахливими, зробив офіційну заяву про відсутність своєї провини. Серед звинувачень Підмогильному наводився його вислів про те, що політика колективізації привела українське село до голоду. Його оповідання "Син" з часів голоду - один з найболючіших і найбільш вражаючих творів письменника.  Був засуджений на 10 років. Покарання відбував не просто у Соловецькому таборі особливого призначення, а як "небезпечний політичний злочинець" у спецізоляторі цього табору, де він провів три страшні роки. Там в нелюдських умовах  Підмогильний продовжував писати. І летіли на Україну його листи з проханням надіслати на Соловки папір. У листопаді 1937 року до двадцятилітнього ювілею жовтневих подій письменникові було винесено новий вирок: «Розстріляти», щоб звільнити місце для нових мучеників режиму. Разом із Валер'яном Підмогильним в урочищі Сандармох у Карелії було страчено  В ОДИН ДЕНЬ більше 1000 в'язнів, серед яких - цвіт української інтелігенції: М. Зеров,  Лесь Курбас, Микола Куліш. Письменника було реабілітовано 1956 року. Роман «Місто», надрукований 1928 року, аж до кінця 1980-х був заборонений у Радянському Союзі. Журнал «Життя й революція» за 1930 рік, у якому була надрукована "Невеличка драма", був вилучений з бібліотек і тепер є бібліографічним раритетом. На щастя, цей роман вийшов  друком у Франції. 1991 року "Невеличка драма"  увійшла до першого великого зібрання творів В. Підмогильного, що було видане в Україні.

  Цього дивовижного письменника і гідну людину подарувало Україні моє рідне місто. Письменник народився на Катеринославщині в бідній селянській родині. Катеринославське реальне училище закінчив з «відзнакою». Навчався на математичному та юридичному факультеті Катеринославського університету.  Друкуватися почав ще зі школи під псевдонімом Лорд Лістер. У шкільному журналі він публікував свої пригодницькі оповідання.   Великий вплив на Підмогильного мала геніальна  особистість Дмитра Яворницького. Своїм духовним наставником у відчутті слова вважав М. Коцюбинського. Певний час у Києві працював бібліографом Книжкової палати.

 Письменник працював  і в літературознавстві, залишивши  цікаву і сміливу спробу  розгляду творчості І. Нечуя-Левицького та М. Рильського. Спільно з Євгеном Плужником уклав словник «Фразеологія ділової мови».

   Підмогильний -  один з найвизначніших українських перекладачів французької літератури. За своєю стилістичною точністю та мовною віртуозністю його переклади Франса, Бальзака, Мопассана, Стендаля, Вольтера, Дідро,  Доде, Меріме, Флобера, Гюго вважаються неперевершеними. Закоханий у літературу, він залишив нам свій заповіт:

"... тільки класика врятує світ...  Тільки вернувшись до неї, людськість знову відродиться до ясного світосприймання, до цілості натури й творчого пориву".

Р.S

   У видавництві "Січ" до 100-річчя з дня народження дивовижного письменника, який збагатив не лише українську, але і світову літературу, вийшла книга спогадів про Валер'яна Підмогильного "Нащадок степу". Так називав письменника поет Євген Плужник.  Мемуари про життя найяскравішого прозаїка Розстріляного Відродження вражають. А ще мені особливо до душі припали спогади Тамари Мороз-Стрілець - вдови українського письменника Григорія Косинки - про дружину Валер'яна Підмогильного "Катруся", але це вже інша історія...  

А ТИ ЧИТАВ ВАЛЕР'ЯНА ПІДМОГИЛЬНОГО?