17.09 - 150 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
М. М. КОЦЮБИНСЬКОГО (1864-1913),
УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА
Найоригінальнішого українського прозаїка презентує пані Ольга, бібліотекар
«Людина культурна, до найменших подробиць,
європеєць з голови до п'ят …
був справжнім аристократом Духа"
С. Єфремов - сучасник письменника, літературний критик.
Коцюбинський був і залишається одним з найоригінальніших українських прозаїків. Він перший в українській літературі усвідомив потребу її реформаторства в напрямі модерної європейської прози. Постав визначним майстром психологічного аналізу: був справжнім поетом-енциклопедістом людської душі. Його творами захоплювався геніальний М. Горький. Видатний український Каменяр Іван Франко саме з ним пов'язував найвищий здобуток українського письменства.
Коцюбинський творив новели-шедеври або, як він сам їх називав, "новели-аквареллі". Так, читаючи "Сон", складається враження, що ніби чуєш музику знаменитого норвезького композитора Гріга. Потреба краси і гармонії для Коцюбинського є виявом надзвичайно щедрої духовної культури. Він вважав, що життя без поезії - злочин. Ці слова письменника можна поставити епіграфом до таких його мистецьких шедеврів, як "Intermezzo", "Тіні забутих предків", "Сон". Любов до краси прищепила Коцюбинському мати. За його свідченням, саме від неї він дістав таку чутку і вразливу душу. У свій час мене дуже вразила повість "Дорогою ціною". Остап і Соломія зі сторінок твору постають у всій своїй красі, духовній розкриленості саме тоді, коли їх серця квітуть щирим коханням. Його твори про минуле українського народу єднає романтично-піднесена, героїчна тональність. "Людяність, краса, народ, Україна - це улюблені теми розмов Коцюбинського, вони завжди були з ним, як серце, мозок і славні ласкаві очі",- так згадував про Коцюбинського М. Горький. Новела «Цвіт яблуні» порушила проблему ставлення письменника до дійсності: митець за будь-яких обставин повинен боліти чужим горем, як власним. Подорож Прикарпаттям народила в його душі задум напоєного пахощами поезії, народними легендами осяяної сонячною красою Гуцулії неперевершеного твору «Тіні забутих предків». За його сюжетом Сергій Параджанов створив однойменний фільм, який став світовим шедевром.
Геніальним письменником Коцюбинського зробили книги. 12-літнім підлітком він закохався у 16-річну дівчину, а щоб привернути її увагу, вирішив стати «великою людиною» і накинувся на книжки. Твори Т. Шевченка, Марка Вовчка справили на Михайла таке сильне враження, що він і сам захотів стати письменником. Мріяв навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася. Через тяжке матеріальне становище сім'ї юнакові не вдалося продовжити освіту: мати осліпла, а згодом помер батько. Відповідальність за досить велику родину (4 чоловік) лягла на плечі Михайла. Юнак продовжує навчатися самостійно, дає приватні уроки. Згодом склавши іспит екстерном на народного учителя працює репетитором.
У ці роки майбутній письменник захоплюється визвольним народним рухом. За Михайлом установлено таємний нагляд.
Літературна кар'єра почалася з повного провалу. Першу спробу молодого автора було оцінено вельми скептично. Проте присуд критиків не спинив творчого запалу письменника, він пише й далі. У будинку вже відомого Коцюбинського збиралась талановита молодь. Сюди приходили майбутні "перлини" української літератури - Микола Вороний, Павло Тичина. До речі, Павло Тичина - відкриття Коцюбинського. Саме він порадив М. Грушевському надрукувати вірші невідомого молодого поета.
Коцюбинський багато мандрував. Він об'їздив майже всю Європу.
Знав дев'ять іноземних мов.
Його називали Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе любив сонце, квіти і дітей. У своїх відомих на весь світ творах він оспівував цвіт яблуні, жайворонкову пісню, дитячі очі.
Під час поїздок на острів Капрі письменник часто зустрічався з Горьким-відомим російським письменником. Так,взимку 1911 — 1912 рр. навіть жив у нього і написав там «Коні не винні» та «Подарунок на іменини».
Коцюбинський вражав своїх сучасників знанням природничих наук. Один із різновидів капрійських гвоздик настільки захопив письменника, що його насіння він привіз в Україну і посіяв у своєму саді. У науковій літературі завезена на Батьківщину квітка фігурує як гвоздика Коцюбинського.
Найкращим другом письменника був композитор М. Лисенко.
А ТИ ЧИТАВ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО?
Немає коментарів:
Дописати коментар