Блог бібліотеки-філії № 11

10.09 - 120 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
 О. П. ДОВЖЕНКА (1894-1956), УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА

Геніального українського митця світового рівня 

презентує пані Марія, завідуюча бібліотекою

 " ...невже  любов до свого
 народу є націоналізм? Чи націоналізм… в невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче…?» 

О. П. Довженко

   

  Олександр Довженко - видатний український письменник, класик світового кінематографу, художник - багатогранна талановита людина, якою пишається Україна. 

    Дитинство Олександра Петровича дуже схоже з дитинсивом українського Кобзаря.  Письменник народився у багатодітній селянській родині. Нестатки, бідність, хвороби... Батько майбутнього письменника належав до козацького стану, але працював наймитом. Довженко так згадував мати, яку він ніжно любив: "Народжена для пісень, вона проплакала усе життя". Неписьменні батьки, які мали 14 дітей, дали сину освіту. У початковій школі хлопчик був відмінником. Ще в дитинстві митець захопився рідною природою: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі. Хлопчик зростав мрійливим. Йому здавалось, що життя йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Він дуже хотів вирізнятися, «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання». У вчительскому інституті юнак вперше знайомиться з українськими книжками, які читав таємно від педагогів. Сам Довженко пізніше згадував: «Заборонено було в нашому середовищі розмовляти українською мовою". По закінченні інститута його було спрямовано вчителювати до Житомирської вищої початкової школи, де, за браком вчителів, він викладав природознавство, гімнастику, географію, фізику, історію, малювання.

   У незалежній Україні я відкрила для себе нового Олександра Петровича. Довженко стає активістом українського самостійницького руху. Повалення самодержавства  зустрів  з вірою, що тепер «Україна в українців, Росія в росіян».  Воює проти більшовиків у лавах армії УНР.  В підпіллі пережив не одну окупацію, не один раз буваючи під розстрілами.

   Коли за гетьмана Павла Скоропадського в Києві відкривається Українська академія мистецтв, стає її слухачем. У Німеччині у 20-ті роки вивчає графіку. Працює як художник-ілюстратор  та карикатурист під псевдонімом «Сашко», а також стає відомим як ілюстратор книг, зокрема "Голубих ешелонів" знаного українського письменника Петра Панча.

   Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». Довженко прагнув створити «свою Іліаду». Велетенська поетична фреска, що охоплює дві тисячі років буття, може бути зрозумілою тільки тим, хто знайомий з історією України. Дванадцять пісень цієї стрічки відтворюють легенди скіфів і варягів, запорізьких козаків, громадянської війни, петлюрівців, більшовиків та білогвардійців. Усі вони поєднані одним персонажем — дідом, який уособлює патріархальне селянство, прив'язане до цінностей минулого.  Два громадські перегляди фільма у Парижі закінчилися овацією, стрічка обійде екрани Голландії, Бельгії, Аргентини, Мексики, Канади, Англії, США, Греції. Багато кінознавців вважали, що тільки у «Звенигорі» здійснилась творча фантазія автора, якій у силу обставин не судилося повторитися. А відродилась вона тільки у 1960-ті роки разом із розвитком поетичного кіно України. «Звенигора» була сенсацією 1928 року, але водночас це був початок особистої трагедії Довженка: за цю стрічку та згодом за фільм «Земля» його будуть постійно звинувачувати у  націоналізмі.

   У 1929 році Довженко знімає свій геніальний твір «Земля» -  гімн праці на землі, хліборобству та людині. Довженко першим у світовому кіно виразив світогляд, якісно відмінний від досі зображуваного. Це непохитний світогляд  українського хліборобського народу, у якого спокійна гідність зумовлена споконвічним способом життя. Довженко з подивом дізнався, що фільм має грандіозний успіх у Європі, у той час як його заборонили в Україні. Після прем'єри у Берліні про українського митця з'являється 48 статей, у Венеції італійські кінематографісти називають Довженка «Гомером кіно». А ось у Радянському Союзі стрічку реабілітують лише у 1958 році після міжнародного референдуму у Брюсселі, де вона увійде до числа 12 найкращих фільмів всесвітньої історії кіно.

     Майстер  працював над своєю давньою мрією, що була відкладена майже на 10 років — сценарієм «Тараса Бульби». Нарешті після довгих консультацій з видатним фахівцем з історії козаччини Дмитром Яворницьким Довженко закінчує його. Але починається Велика Вітчизняна війна, яка остаточно поклала край заповітному бажанню. Письменник просить, щоб його відправили на фронт, де він стає кореспондентом та друкує статтю «Україна в огні». Однойменна назва належить і сценарію фільму. Довженка звинувачують у відкрито проголошених сумнівах щодо колективної вини за покинуте ворогу безпорадне населення та боєздатність Червоної армії. Письменнику  пропонують  зрусифікувавти героя-українця Кравчну. Фільм Довженка забороняють, твори не публікують. В повоєнні роки він пише кіноповість "Зачарована Десна". Багаторічна туга за рідною землею пригнічює письменника:його душа рветься до України, але марно: туди він має право їздити у відрядження, а ось жити  повинен лише у Москві.
  Цікаво, що втративши партквиток, Довженко не квапився його поновлювати, так і залишившись до кінця життя безпартійним. 
     10 вересня — день народження Олександра Довженка — святкується в Україні як День кіно. В цей же день  вручається державна премія в галузі кінематографа імені О. Довженка. 

А ТИ ЧИТАВ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА?