Блог бібліотеки-філії № 11

10.02 - 125 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Б. Л. ПАСТЕРНАКА (1890-1960), РОСІЙСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА, ЛАУРЕАТА НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ 1958 РОКУ

Вишукану перлину російської літератури презентує пані Марія, завідуюча бібліотекою

Во всем мне хочется дойти
До самой сути.
В работе, в поисках пути,
В сердечной смуте.

                                 Б. Пастернак 

     Сама доля вирішила зробити його митцем. Мистецтво супроводжувало Пастернака з народження.  Під впливом Скрябіна він натхненно займався музикою.  " ... любимый мир шестилетних трудов, надежд и тревог я вырвал вон из себя, как расстаются с самым драгоценным,"- згадував письменник З'ясувалося, що у Пастернака не було абсолютного музичного слуху.  Він не міг бути досконалістю наполовину.   В буремному двадцять першому його батьки  поїхали з країни, а він залишився, щоб золотими літерами назавжди вписати своє ім'я в літературу. В своїх талановитих віршах він вишуконо "ронял слова, как сад - янтарь и цедру, рассеяно и щедро, едва, едва, едва." Його відомий на весь світ роман "Доктор Живаго" став культовим. Він - другий після Івана Буніна російський письменник - лауреат Нобелівської премії. Найвища літературна винагорода світового рівня, на яку його видвинув геніальний А. Камю, стала для нього карою в рідній Росії.

   Батько — відомий художник, академік Петербурзької академії мистецтв Леонід Йосипович Пастернак, мати — піаністка. Дитячі роки минули в атмосфері мистецтва й літератури, зустрічей з видатними творчими особистостями. У помешканні Пастернаків влаштовувалися домашні концерти, в яких брали участь музиканти, письменники й художники, серед яких бували О. Скрябін, Л. Толстой, С. Рахманінов, В. Полєнов, І. Левітан, В. Серов. Гарна освіта: історико-філологічний факультет Московського університету, потім  вивчав філософію в Марбурзькому університеті в Німеччині. Але література перемогла.Пастернак зробив значний внесок у розвиток поезії XX століття. Збірка «Сестра моя — жизнь»  та поеми «Дев'ятсот п'ятий рік», «Лейтенант Шмідт» принесли йому широку популярність. Протягом десяти років  Борис Пастернак працював над романом «Доктор Живаго». За оцінкою самого автора роман є вершиною його творчості як прозаїка:

"Я весь мир заставил плакать
над красой земли моей".

   Публікація роману відбулася на Заході — спочатку в Італії,  потім у Великобританії. Це призвело до справжнього цькування Пастернака:  його виключили з лав Спілки письменників СРСР. Рятуючи себе від ганьби, на засідання Союзу письменників не з'явилися М. Шолохов та С. Маршак. Цькування письменника по всій країні проходило під гаслом: "Не читав, але засуджую".    Пастернак був змушений відмовитися від нагороди:

"Я пропал, как зверь в загоне.
Где-то люди, воля, свет.
А за мною шум погони.
Мне наружу ходу нет."

   До речі, за вірш "Нобелівська премія" Генеральна прокуратура СРСР погрожувала письменнику статтею за зраду Вітчизні. Навіть у ці трагичні часи у Пастернака не було  думки поїхати з Росії. "Покинуть Родину для меня равносильно смерти", - писав письменник.

"Верю я, придет пора 
Силу подлости и злобы
Одолеет дух добра."

 

Р. S. Російський поет Г. Плисецький, який проводжав Пастернака у вічність, присвятив йому вірш, у якому є такі рядки: 

 
"Я плачу, я слёз не стыжусь и не прячу,
хотя от стыда за страну свою плачу."