Блог бібліотеки-філії № 11

10.12 - 195 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 

М. О. НЕКРАСОВА (1821-1877), РОСІЙСЬКОГО ПОЕТА

Ты и убогая,
Ты и обильная,
Ты и могучая,
Ты и бессильная,
Матушка Русь!

                                                                                 М. Некрасов 

Люди холопского звания -
Сущие псы иногда:
Чем тяжелей наказания,
Тем им милей господа.
                                                                                            М. Некрасов

   Поезія Миколи Некрасова в душі народжує гнів, який має в собі зерно зцілення. Поет не щадить нервів читача. Свої найкращі твори він творив в хвилини щирого покаяння: так народилися «Лицар на годину» і знаменитий "Влас". Навіть російський модернізм, який оголосив війну всім традиціям 60-х років, Некрасова ставив дуже високо.  Всі труднощі перших років життя в Санкт-Петербурзі після розриву з батьком Микола Олексійович опише  у романі «Життя і пригоди Тихона Очеретяна». Свій перший збірник видає на власні заощадження попри те, що  Жуковський його відмовляв. Бєлінський відгукнувся про книжку зневажливо, і це так подіяло на Некрасова, що він сам скуповував і знищував «Мрії і звуки», які тому і стали великою бібліографічною рідкістю. Володіючи твердим характером, Некрасов дав собі слово "не вмерти на горищі" і почав енергійну літературно-журнальну діяльність. На сторінках журналу «Современник» були відкриті такі таланти як Тургенев, Гончаров, Герцен, Григорович. У ньому друкувалися вже відомі Островський та Салтиков-Щедрін.  Завдяки Миколі Некрасову і його журналу російська література дізналася імена  Достоєвського і  Толстого. Шалений успіх до Некрасова-поета прийшов лише 1856. "Коробейники" приносять йому популярність. Чарівливість спогадів про матір позначилася на творчості Некрасова незвичайною чуйністю  до прекрасної  половини людства. Його перу належить одна з найзворушливіших сцен всієї російської поезії - фінал поеми "Русские женщины": побачення Волконської з чоловіком в копальні.   "Останні пісні» за щирістю почуття є найкращими творами його музи. Некрасов захоплювався талантом українського Кобзаря і присвятив йому вірш "На смерть Шевченка".  Величезна кількість шанувальників поета (декілька тисяч чоловік, переважно молоді, яка сприймала поета як сучасного пророка), незважаючи на лютий мороз,  проводжала поета в останній путь. У своїй промові Достоєвський удостоїв Некрасова третім місцем в російської поезії після Пушкіна і Лермонтова. Декілька молодих голосів перервали його криками: «Некрасов вище за Пушкіна і Лермонтова». Це було всенародне віддання останніх почестей письменникові. 

Верю, есть еще сердца живые,

Для кого поэзия свята

                                                                                                М. Некрасов