31.10 - 165 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
І. І. МАНЖУРИ (1851-1893), УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА
Поет, фольклорист, етнограф,
перекладач. За світосприйняттям — сковородинець: ніколи не мав
власного дому, обійшов пішки всю Харківську та Катеринославську губернії,
зібравши близька 900 українських пісень, сотні казок, легенд, переказів, прислів’їв
та приказок. Не одну ніч проспав під зорями. Став поетом українського степу, не
раз терпів голод і холод, але душею був завжди там, де підноситься дух.
Племінник відомого українського мовознавця Олександра Потебні, який і відіграв
ключову роль у становленні Івана Манжури. Вчений редагував вірші і
фольклорні записи Манжури, надсилав йому необхідні для роботи книги.
Літературна гордість Катеринославщини, на якій він оселився у
1884 році. Саме тут розпочинається діяльність Івана Манжури як
фольклориста й етнографа. Мешкав він у живописній лівобережній Мануйлівці. Катеринославська земля подарувала Манжурі двох
меценатів. Тут його прихистив літератор М. В. Биков - автор
біографічного нарису «Ів. Манжура, український етнограф і поет (1851–1893)».
Земський діяч І. Г. Василенко навів Манжуру на думку та дав кошти
пройти Катеринославською губернією, записуючи казки та пісні. Завдяки йому
Манжура два роки мандрував як фольклорист. Зроблені ним унікальні записи
народних пісень, казок, легенд, жартів, анекдотів та лексичний матеріал увійшли
до раритетних фольклорних видань Володимира Антоновича і Михайла Драгоманова.
Манжура приятелював з Кропивницьким, Садовським та Заньковецькою. Писав твори
під літературним псевдонімом Іван Калічка. Видав за життя казку-поему
«Трьомсин-богатир» про безстрашність запорозьких козаків і збірку віршів
«Степові думи та співи». Але видані твори істотно калічилися російською
владою. Так, цензурний комітет червоним олівцем викреслював цілі абзаци, де
мова йшла про історичне минуле України, під заборону потрапляли слова
«запорожець», «козак», «Січ». Другу збірку «Над Дніпром» та книгу казок і
легенд у віршах, а також казки-поеми російська цензура не пропустила взагалі.
Творчістю Манжури захоплювався Франко. Поет перекладав українською Некрасова,
Полонського, Льва Толстого, Гейне і Гете. Російською мовою переклав
українські народні казки. Біографічну повість про талановитого фольклориста
"Іван Манжура" написав український прозаїк Володимир Заремба.
Барельєф І. І. Манжури на будинку книгарні у Дніпрі
Немає коментарів:
Дописати коментар