17.07 - 170 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
ОЛЕНИ ПЧІЛКИ (1849-1930),
УКРАЇНСЬКОЇ РИСЬМЕННИЦІ, ФОЛЬКЛОРИСТКИ, ЕТНОГРАФА
ОЛЕНИ ПЧІЛКИ (1849-1930),
УКРАЇНСЬКОЇ РИСЬМЕННИЦІ, ФОЛЬКЛОРИСТКИ, ЕТНОГРАФА
"…Навіть про найближчу й найголовнішу в її (Лесі Українки – G.) долі
вчительку — «королеву-матір», Олену Пчілку, цю, без перебільшення,
доленосну для України жінку, чия біографія, наколи б була написана,
могла б замінити собою цілий посібник з історії української культури
останньої чверти XIX — початку XX ст., у нас досі хіба те й відомо, що
вона «мати Лесі Українки», — а те, що вона мати українського націоналізму, так і не зважуються вголос сказати навіть «найпоступовіші» політичні історики."
О. Забужко
Жінка, яка вражає
мужністю. Якось вона різко виступила проти святкування ювілею Льва Толстого – «А чому ж не Шевченка?». Перша жінка-письменниця в українській літературі,
яка не ховалася за чоловічими псевдонімами. Все життя розмовляла українською. Її чоловік розмовляв з нею російською. При
цьому вона переконала його не віддавати дітей у російську школу і сама написала
для них учбові програми. На відкритті пам’ятника І.П.Котляревському в Полтаві
1903 року, на яке з’їхалися свідомі українці з усієї України, вона єдина
всупереч заборони влади виголосила промову українською мовою, чим викликала
велике захоплення земляків і дала їм приклад, що поневолювача можна не боятися і не слухати. Її промова була
першою офіційною промовою, виголошеною на території Росії по-українськи. Вона
не просто виступала українською, вона ще дралася з російським жандармом, який
стягував її. Поруч стояли видатні українці-чоловіки: Коцюбинський, Лисенко, Мирний,
Олесь, Стефаник, навіть Микола Міхновський. А дралася вона одна! Любила вишукане вбрання і дуже гарно одягалася.
1920, коли всі тремтіли з жаху перед нелюдським терором ЧЕКА, вона в Гадячі, на святі Шевченка огортає
погруддя українського пророка жовтоблакитним прапором, а коли більшовицький
комісар зриває її рідний прапор прапор і рве на шматки,
вона кричить: «Ганьба». Цей вигук
підхоплює вся молодь в залі. Після цього її арештували у 1920-му, а у 1929-му
радянська влада спробувала знову її заарештувати, але вона вже не підіймалася з
ліжка. Через 10 днів
відійшла у вічність. Україна проводжала її в останній шлях мовчки. Лише Михайло Грушевський на її похоронах
відважився попрощатися з нею словами: «ВІЧНА ТОБІ ПАМ'ЯТЬ НА РІДНІЙ ЗЕМЛІ».
Вона обрала собі псевдонім. який можна прочитати як ПРЕКРАСНА СВІТЛА (Олена) ТРУДІВНИЦЯ (Пчілка). І всім
своїм життям довела вірність такому імені. Вона – велична мати 6-х дітей, кожен з яких став
непересічною особистістю. На відміну від своєї геніальної доньки, яка без надії
сподівалась, вона розуміла, що дочка ніколи не одужає.
"Слово — то мудрості промінь,
слово — то думка людська."
слово — то думка людська."
О. Пчілка
Немає коментарів:
Дописати коментар