пʼятниця, 11 січня 2019 р.

12.01 - 125 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕНЯ В. ЕЛЛАНА-БЛАКИТНОГО (1893 -1925), УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА
В житті горю... Життя люблю -
І лоскіт сміху, й терпки сльози, 
І кожну радощинку п'ю,
Як сонце п'є ранкові роси.
                                                                                  В. Еллан-Блакитний 



    Залишив поезію  високого струму. За визнанням М. Зерова був «сильною, впливовою постаттю».  Поет, розчарований дійсністю,  «заморозив» (М. Зеров) чи навіть «повісив» (М. Хвильовий) у собі лірика і перейшов на...  сатиричну поезію.  Закликав зробити українську мову «мовою жовтня».  Витяг з підвалів ЧК Остапа Вишню і залучив його до літературної роботи. Заснував і очолив спілку письменників "Гарт", до якої входили Тичина, Хвильовий, Сосюра, Йогансен.  Створив і редагував журнал «Всесвіт». Помер від тяжкої хвороби серця у Харкові - тодішньої столиці Української радянської республіки. У 30-ті роки поета було проголошено не лише «буржуазним націоналістом», а й «бандитом» і посмертно винесено вищу міру покарання.  Його творчість забороняється,  з усіх бібліотек   вилучаються та знищуються книжки.  Будинок письменників у Харкові, який був названий іменем Еллана-Блакитного, після його смерті  став безіменним.  Травневої ночі 1933 у Харкові  демонтований вантажівкою  пам'ятник поетові.  Реабілітований після XX з'їзду КПРС.

P.S
 Володимир Сосюра,  який обожнював Еллана-Блакитного,  говорив про трагічну духовну двоїстість письменника:
  "З одного боку, був це твердокам’яний революціонер... , а з іншого - фанатичний український патріот, що вимріяв собі українську незалежну державу під шапкою інтернаціонального комунізму. Блакитний не хотів поступатись ні тим, ні тим боком свого духовного гзства. Ці дві ідейні тенденції в нього розривали та ранили його душу. Великим зусиллям волі він умів, хоча з кривавою раною на серці, узгоджувати ці суперечливі тенденції. І в цьому була велика життєва трагедія Блакитного”.

Немає коментарів:

Дописати коментар