14.05 - 145 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
В. С. СТЕФАНИКА (1871-1937), УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА
«Я писав тому, щоби струни душі нашого селянина так кріпко настроїти і натягнути, щоби з того вийшла велика музика Бетховена"
В. Стефаник
Все життя не полишало Стефаника бажання «сказати людям щось таке сильне і
гарне, що такого їм ніхто не сказав ще». І на його долю випало найбільше для
письменника щастя — він сказав те, що хотів, і сказав так, як хотів.
Стефаник започаткував в українській літературі експресіонізм. Звідси цілком
новий жанр малої новели. Перша збірка новел — «Синя
книжечка», була зустрінута захопленими відгуками Франка,
Українки, Коцюбинського, Кобилянської. Після її появи, як
відзначала Леся Українка, Стефаник «став знаменитістю». Вже у перших
роках 20 століття твори Стефаника були відомі в перекладах польською,
німецькою, російською, італійською. Новели «Катруся» і «Новина» належать
до найбільш вражаючих силою художньої правди творів письменника. Вони стоять
поряд з такими пізнішими його шедеврами, як «Кленові листки», «Діточа пригода»,
«Мати». Водночас громадський діяч і політик: депутат Австрійського
парламенту від Галичини. Засновував читальні «Просвіти». Віддав багато
сил передвиборній боротьбі в Галичині, агітуючи за І. Франка. Пам'яті
видатного Каменяра він присвятив новелу "Марія". Покладав великі сподівання
на розбудову української державності: гаряче вітав утворення УНР. Очолював
урядову делегацію ЗУНР, яка приїжджала у січні 1919 року до Києва у
зв'язку з проголошенням Акту Злуки обох частин України в єдину соборну державу.
Стефаник 1933 відмовився від персональної пенсії, яку йому призначила
радянська влада, коли довідався про штучно створений голод і переслідування
української інтелігенції. Все життя з натхненням популяризував рідну
літературу: відкривав пам'ятник І. Котляревському у Полтаві 1903 року. Брав
найактивнішу участь у відзначенні 100-річчя з дня народження Т. Шевченка:
виступав на мітингах, присвячених відкриттю пам'ятникам Кобзарю. З Тарасової
могили він «поклонився всій Україні".
«І все, що я писав, мене боліло».
В. Стефаник
Немає коментарів:
Дописати коментар