Блог бібліотеки-філії № 11

6.11 - 160 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 

Д. І. ЯВОРНИЦЬКОГО (1855-1940), УКРАЇНСЬКОГО ІСТОРИКА, АРХЕОЛОГА, ФОЛЬКЛОРИСТА, ЕТНОГРАФА, ПИСЬМЕННИКА

Батька історії українського козацтва і гордість рідного міста презентує пані Марія - завідуюча бібліотекою

  «Запоріжжя, запорожці, Дніпро, пороги, степ! Скільки в цих простих... словах полягає для мене чарівного, живого захоплювального сенсу! Якби міг я вмістити в своїх грудях широкий і далекий степ, якби міг я солодким поцілунком злитися зі своїм Дніпром, ніякої іншої насолоди не хотів би на землі. Вище, глибше цього щастя для мене не існувало  б».

Д. Яворницький

  Він з дитинства мав слабке здоров'я, але бог дав йому довге життя. Життя во славу української історії та культури. Його шлях - шлях вченого, який боровся за наукову істину та історичну правду, дуже часто сплачуючи за власну принциповість велику ціну поневірянь. За популяризацію української минувщини його звільняли з педагогічної роботи. Український історик так талановито читав лекції, що вдячні слухачі виносили його з аудиторії на руках. У 28 років молодий вчений був увесь сивий: під час розкопок влітку 1885 року ледве не загинув, притиснутий землею. Вчений здійснив подорож до Соловецького монастиря у пошуках документальних свідчень про останнього кошового отамана Запорозького війська Петра Калнишевського. Зробив сенсаційні знахідки, які демонструвалися в Ермітажі російському царю Миколі II. На його знаменитих "суботках" збиралися земляки-українці та гідна російська інтелігенція.  Його друзями були  Б. Грінченко,  М. Коцюбинський, М. Старицький, М. Лисенко, М. Кропивницький, П. Саксаганський, А. Кримський. Моє рідне місто неможливо уявити без цієї обдарованої людини. 

   У той час, коли в Росії панував Емський указ про витиснення української мови, Яворницький ще  в студентські роки починає вивчати історію запорозького козацтва, незважаючи на те, що ця тема була крамольною, за що його було позбавлено стипендії. Його найулюбленіший герой -  Іван Сірко,  якого вчений вважав славою і гордістю запорожців, великим полководцем, справжнім українським патріотом. Саме йому він присвятив одну зі своїх книг.  До найвизначніших наукових надбань Д. Яворницького належить  трьохтомна монографія «История запорожских козаков». Запорозька Січ в дослідженнях Яворницького — це республіка, де панує «повний ідеал рівності». Український козак - це перш за все  воїн і лицар, який інтереси товариства ставить вище за особисті. З Рєпіним його познайомили і здружили запорожці. Їхня дружба мала геніальний наслідок: славнозвісну картину "Запорожці пишуть листа турецькому султанові". Яворницький навіть сам позував Рєпіну в образі козака-писаря. Доленосне значення мала для нього зустріч з видатним істориком М. Костомаровим.  Саме Яворницький досліджував Троїцький собор в Новомосковську, який прославив мій рідний край, увійшовши до списку 100 найкращих дерев'яних споруд світу. Разом з видатним О. Полем розшукав місце битви Б. Хмельницького під Жовтими Водами. 

  Історик понад 30 років керував Катеринославським музеєм, який завдяки йому  перетворився на один з провідних музеїв України, справжню скарбницю пам'яток української історії та культури. Музей став найбільшим у світі сховищем запорозької старовини. Власна колекція старожитностей Яворницького також була покладена у фундамент музейного зібрання.  Було збудоване спеціальне приміщення для музею, що став окрасою міста. Саме  у катеринославський період свого життя Д. Яворницький  писав свої літературні твори.  Вчений опікувався долею кобзарів, допомагав влаштовувати їх концерти, давав гроші, притулок в музеї і власному будинку. Сам Яворницький  знав багато пісень і чудово їх співав. Він доклав багато зусиль щодо святкування у Катеринославі 100-ої річниці від дня народження Т. Шевченка. За ініціативою і під редакцією Д. Яворницького  у Катеринославі побачив світ перший і єдиний номер тижневика «Запорожжє», який мав яскраво визначену національно-визвольну спрямованість. Газета була заборонена на першому числі. Він став одним з перших професорів Катеринославського університету. У 1933 році видатного українського вченого звинуватили в націоналізмі,  керований ним музей оголосили «кублом націоналістичної контрреволюційної пропаганди».  Д. Яворницького було звільненено з посади директора музею. Йому навіть не виплачували  пенсії. "П'ятдесят три роки послужив рідному краю, а шматка хліба не вислужив",- гірко скаже Яворницький. Але попри всі негаразди він не зламався. Саме у цей час із захопленням працював Дмитро Іванович над  «Словником української мови», підготував до друку збірку народних українських пісень,  написав «Историю города Екатеринослава».

 А ТИ БУВ У ІСТОРИЧНОМУ МУЗЕЇ?